Не поспішайте з висновками: початок війни – ще не її кінець. Війна з Іраном – не виняток

Я справді не думав, що Трамп завдасть удару по Ірану. Це здавалося не в його стилі, могло призвести до розколу серед його прихильників (що, як кажуть, і сталося) тощо. Проте в суботу ввечері він довів, що я помилявся, – завдав удару по іранських ядерних об'єктах, а потім ще й відсвяткував це.

Отже, США вчинили акт війни – і на цьому етапі найгірше, що можна зробити, – це поспішати з висновками. Я вважаю, що і ті, хто святкує це як успіх, і ті, хто засуджує як провал, повторюють одну з головних помилок у військовому аналізі – судять про війну за її початком.

Ми не маємо уявлення, наскільки ця операція була успішною у знищенні ядерного потенціалу Ірану, ми не знаємо, як Іран відреагує – ані в короткостроковій, ані в довгостроковій перспективі, – і ми точно не знаємо, як розгортатиметься ця війна. І мене дуже непокоїть сама ідея, що хтось може стверджувати, ніби знає.

Війни ніколи не є такими, якими їх уявляють, і коли ми їх починаємо, то фактично стрибаємо у небезпечну невідомість.