У ІІ кв. зростання реального ВВП становило 0,7%. Це краще, ніж у І кв. (0,2%), але таке зростання інакше, ніж анемічним, назвати складно. Примітною є оцінка НБУ компонентів зростання ВВП – приватне споживання забезпечило найбільший додатний внесок у зростання ВВП в ІІ кв. (5,5 відсоткового пункту), зростання кінцевих споживчих витрат домогосподарств пришвидшилося до 9% в річному вимірі проти 1,6% в І кв.

Мої коментарі й оцінки ситуації та перспектив:

Зростання шляхом інвестицій виглядало б якіснішим, давало б більші перспективи для збереження зростання ВВП в довгостроковій перспективі;

Збільшення споживчих витрат обумовлено:

  • зростанням зарплат (більше коштів на поточне споживання), яке є наслідком дефіциту на ринку праці, а не підвищення ефективності та продуктивності праці;
  • відмовою населення від інвестицій, що є раціональною стратегією в умовах поточних ризиків, викликів, невизначеності;

Якщо вірними є оцінки, що 50% споживчого кошика – імпортні товари, то збільшення споживання дає й опосередкований від’ємний ефект у зростання ВВП ("чистий експорт", тобто експорт мінус імпорт, є однією зі складників ВВП).

Наслідком зростання споживання через збільшення зарплат буде інфляція, ціль НБУ з інфляції на 2025 рік у 9,7% навряд чи буде досягнена.

Через те що компанії, які випускають товари споживчого попиту, стикаються з дефіцитом персоналу, це може призвести до зменшення внутрішнього виробництва, наслідком чого будуть гальмування ВВП й зростання інфляції.

Дефіцит зовнішньоторговельного балансу щонайменше збережеться, а імовірніше, зростатиме, тому це тиснутиме на гривню, навіть невелике зниження курсу якої сприятиме прискоренню інфляції, й домогосподарства з часом знижатимуть споживання, що підгальмує ВВП.

Волатильність споживання вища за волатильність ВВП (споживання в ІІ кв. проти І кв. зросло в 5,6 раза, темп зростання реального ВВП – в 3,5 раза), своєю чергою волатильність ВВП вища за волатильність капітальних інвестицій (за І півріччя зросли в 1,3 раза).

В цьому сенсі проблеми з ресурсами виявляються у тих, у кого ці проблеми першими й пропадуть. Простіше кажучи, проблеми з інвестиціями збережуться й далі навіть без впливу фактору війни.

Висновок:

Ситуація, що склалася, виглядає, м’яко кажучи, не надто оптимістично. За нинішніх тенденцій (продовження війни) складно розраховувати на стійке зростання в довгостроковій перспективі без хоча б покращень у зовнішньоекономічних торговельних умовах, на що розраховувати також дуже важко.

Оригінал