"Глухий кут" у війні з Росією. Який прорив потрібен Україні: три статті Залужного – за хвилину
Валерій Залужний (Фото: ОП)

Глибокого і красивого прориву позицій Росії, скоріш за все, не буде. Як і під час Першої світової війни, сторони досягли межі технологій, що ставить нас у глухий кут – війна переходить у позиційну фазу. Для України це – пастка. Щоб вийти з неї, Україні потрібен технологічний прорив.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Таку думку головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний виклав у серії публікацій у журналі The Ecomonist. 1 листопада видання опублікувало три тексти головнокомандувача – колонку, програмне есе та інтерв'ю.

LIGA.net зібрала ключові тези із них.

Пояснюємо складні речі простими словами – підписуйся на наш YouTube

Україна зупинила ворога та звільнила частину території. Тепер – новий етап. "Те, що ми називаємо "позиційною" війною статичного та виснажливого бою, як у Першій світовій, на відміну від "маневрової" війни руху та швидкості. Це піде на користь Росії, дозволяючи їй відновити свою військову міць, що зрештою загрожуватиме Збройним Силам України та самій державі".

Розрахунок, що великі втрати зупинять Росію, був помилковим"Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 000 загиблими. У будь-якій іншій країні такі жертви зупинили б війну".

Для Росії, де життя нічого не варте і де Путін орієнтується на Першу та Другу світові війни із російськими втратами у десятки мільйонів, це не працює.

Контрнаступ мав бути швидким – 30 км на добу. "Якщо ви подивитеся на підручники НАТО і ті розрахунки, які ми проводили [під час планування], чотирьох місяців мало б вистачити, щоб ми дісталися Криму, билися в Криму, вийшли з Криму, а потім знову зайшли і вийшли з нього".

Натомість спостерігав, як війська та техніка застрягають на різних напрямках. "Спочатку я подумав, що з нашими командирами щось не так, тому змінив деяких із них. Тоді подумав, може, бійці не відповідають поставленим задачам, тому змінив бійців у деяких бригадах".

Ці зміни не вплинули на результат. Тоді головнокомандувач згадав про книгу 1941 року "Прорив укріпленої смуги" про битви Першої світової, яку читав ще курсантом. І на половині книги зрозумів – це воно: "Ми саме в такій ситуації, тому що, як і тоді [під час Першої світової], рівень нашого технологічного розвитку загнав у ступор і нас, і наших ворогів".

Але інноваційні підходи можуть перетворити війну позицій на маневр. "Нам потрібно використовувати потужність, закладену в нових технологіях".

"Якщо Україна хоче вирватися з цієї пастки, нам знадобляться всі ці речі: перевага в повітрі, значно вдосконалені засоби електронної та контрбатарейної боротьби, нові технології розмінування та здатність мобілізувати й тренувати більше резервів".

Додатковий інструмент – ефективне управління та логістика. "Потрібно зосередитись на сучасному командуванні та управлінні, щоб ми могли ефективніше, ніж Росія, візуалізувати поле бою та швидше ухвалювати рішення. А також покращувати нашу логістику, водночас порушуючи російську [логістику] далекобійнішими ракетами".

П’ять пріоритетів Залужного. Перший – безпілотники. "Україні необхідно завдавати масованих ударів із використанням приманок і ударних дронів, щоб перевантажити системи ППО Росії... Потрібно полювати на російські дрони за допомогою власних дронів-мисливців із сітками".

"Ми повинні використовувати сигнальні приманки, щоб приваблювати російські планерувальні бомби. А ще треба засліпити теплові камери російських дронів вночі за допомогою стробоскопів".

Другий – покращення радіоелектронної боротьби. "Ми вже створили багато власних електронних систем захисту, які можуть запобігти глушенню. Але нам також потрібен більший доступ до електронної розвідки від наших союзників… І розширення виробничих ліній для наших систем радіоелектронної боротьби з дронами в Україні та за кордоном".

Третій – контрбатарейний вогонь. "Нам вдалося досягти паритету з Росією... Але це не може тривати довго. Нам потрібно створити власні локальні поля GPS — використовуючи наземні антени, а не лише супутники — щоб покращити точність високоточних снарядів в умовах російського глушіння. Потрібно ширше використовувати дрони-камікадзе для ударів по російській артилерії... Потрібно, щоб наші партнери надіслали нам якісніше розвідувальне обладнання для артилерії".

Четвертий – технології розмінування. "Російські мінні поля місцями простягаються на 20 км. Коли ми прориваємо мінні поля, Росія швидко їх поповнює, випускаючи нові міни дистанційно. Технології – це відповідь".

П’ятий пріоритет — нарощувати власні резерви. "Росія не змогла використати свою величезну перевагу в живій силі... Проте наші можливості для підготовки резервів на власній території теж обмежені… Росія може завдати удару по тренувальних центрах. А у законодавстві є прогалини, які дозволяють громадянам ухилятися від своїх обов’язків".

"Ми намагаємося розв'язати ці проблеми. Запроваджуємо єдиний реєстр призовників, маємо розширити категорію громадян, які можуть бути призвані на збори чи за мобілізацією. Також запроваджуємо "бойове стажування", яке включає розміщення нещодавно мобілізованого і навченого складу в підрозділи на передовій для підготовки".

Росію не слід недооцінювати. "Вона зазнала великих втрат і витратила багато боєприпасів. Але вона матиме перевагу в озброєнні, техніці, ракетах і боєприпасах ще значний час. Її оборонна промисловість нарощує випуск продукції, попри безпрецедентні санкції".

Крим – найбільша вразливість Путіна. На ньому ґрунтується його легітимність. "Росії важливо постійно нагадувати, що це – частина України, і що ця війна йде там". Протягом останніх кількох місяців Україна перенесла війну на півострів, який пан Путін анексував у 2014 році і який залишається критично важливим для логістики його війни, нагадує видання.

Зброї, наданої Заходом, недостатньо для перемоги. "Вони нам нічого не зобов'язані давати, і ми вдячні за те, що маємо, але я просто констатую факти".

F-16, які мають з'явитися у 2024-му, тепер менш корисні, припускає генерал. Частково через те, що РФ вдосконалила протиповітряну оборону: експериментальна версія ракетної системи С-400 може досягати Дніпра.

Тривала окопна війна — головне, чого домагаються Росія і Путін. І чого має уникнути Україна. "Найбільший ризик окопної війни полягає в тому, що вона може затягнутися на роки і вимотати українську державу… [Росія] — феодальна держава, де найдешевший ресурс — людське життя. Найдорожче, що у нас є, — наші люди".

Поки що, каже генерал Залужний, солдатів у України "достатньо", але чим довше триватиме війна, тим важче буде захисникам: "Тому що [інакше] рано чи пізно ми з'ясуємо, що у нас просто не вистачає людей для боротьби".

Україна не має іншого виходу, окрім як зберегти ініціативу та продовжувати наступ, навіть якщо він просувається лише на кілька метрів на день.

Сучасні технології будуть вирішальними. "Цю війну неможливо виграти зброєю минулого покоління та застарілими методами. Вони неминуче призведуть до зволікання і, як наслідок, до поразки".

Читайте також: Огляд | Як перемогти у позиційній війні. Переклад повної версії статті генерала Залужного