Як шпигуни Путіна стали предметом насмішок і в чому помиляється Байден. Огляд західних медіа (29 березня)

Як викриття російських шпигунів стало репутаційним ударом для Путіна, чому перестав працювати "міжнародний порядок" та чим виправдовуються західні компанії, що продовжують працювати в Росії. 

Що іноземна преса пише про війну Росії проти України: огляд LIGA.net.

Читайте нас в Telegram: перевірені факти, тільки важливе

The Telegraph: Викриті російські шпигуни — принизливий удар для Путіна

Україна оприлюднила список з понад 600 імен російських шпигунів, які буквально намагалися вдавати з себе Джеймсів Бондів, пише The Telegraph. Серед оприлюдненої інформації — паспортні дані, номери мобільних телефонів, навіть їхні улюблені алкогольні напої.

В одного з ймовірних агентів ФСБ нік у Skype — jamesbond007; в іншого — DB9, з посиланням на класичну автівку Джеймса Бонда Aston Martin.

Ще один з агентів полюбляє колекціонувати автівки класу преміум, інший — пиячить та часто порушує правила дорожнього руху. 

Повідомляється, що працівники західних спецслужб, вивчивши ці дані, порівнюють російських шпигунів не з Джеймсом Бондом, як їм кортіло б, а скоріше з його пародійною версією — агентом Джонні Інглішем у виконанні комедійного актора Ровена Аткінсона. 

Попри гумористичну складову, українська сторона вказує, що шпигуни з цього списку здійснюють кримінальну активність в Європі. Деталі того, як список опинився в руках українців, не розкриваються.

Минулого тижня Росія розпочала "полювання" на західних шпигунів у ФСБ. А на початку березня інформант з ФСБ повідомив, що у спецслужбі не були обізнані щодо планів нападу на Україну, та порівнював цю війну із "тотальною помилкою" та колапсом нацистської Німеччини. 

The Wall Street Journal: Війна в Україні продемонструвала, що міжнародний порядок — це міф

Хоча адміністрація Джо Байдена постійно наголошує на необхідності дотримуватися правил, що ґрунтуються на міжнародному порядку, їх більше не існує. І війна в Україні це доводить, пише The Wall Street Journal.

По-перше, немає єдиної "глобальної загрози" для всіх країн. Зараз проблема ймовірніше в регіональних державах, які несуть загрозу для своїх сусідів через якусь кількість історичних територіальних суперечок. 

Протягом останніх трьох десятиліть ситуація з цими конфліктами була доволі спокійною, і здавалося, що міжнародний порядок справді існує. Ліберальна спільнота вважала цю стабільність саме наслідком введення правил, збільшення кількості демократій та обсягів міжнародної торгівлі. Реалісти, навпаки, вважали наявний порядок результатом паритету сил між ядерними державами Заходу, Росією та Китаєм. 

Ця стабільність виявилася глобальною помилкою. Це доводять війна Росії з Грузією у 2008 році та з Україною у 2014-му; дії Ірану в Іраку, Ємені та Сирії; китайська військова експансія в азійські країни. Утім, все це здавалося контрольованим. Російська агресія проти України має намір змінити регіональний розподіл сил. Москва хоче бути найбільшою силою в Європі, і для цього їй треба домінувати над Україною. 

По-друге, територіальні претензії сусідів один до одного не забуваються десятиліттями та часто вимагають "помсти" за образи у минулому. А коли йдеться про "історичну велич", то простору для компромісів дуже мало. 

У таких війнах обидві сторони готові до великих втрат, адже великий ризик обіцяє велику винагороду. Агресор хоче більшої території, а той, хто захищається, — більшої незалежності та віри у свою перемогу. 

Для такої глобальної сили, як США, втручатися в локальні конфлікти важко, вимагає перманентного застосування сил та присутності. 

Війна між Росією та Україною в якийсь момент завершиться, а суперечки — ні. Найкраще, на що можна сподіватися: локальна рівновага, а також подальша військова та економічна допомога Заходу. 

Якщо Україна вистоїть, адміністрація Байдена, найімовірніше, захоче назвати це "перемогою міжнародного порядку". Ні, це перемога України, яка приведе тільки до крихкої регіональної стабільності.

Читайте також: Розбір | Путін хоче продавати газ у Європу за рублі. Це послабить санкційний удар. Але не надовго

Politico: Виправдання, виправдання. Чому деякі західні компанії відмовляються йти з Росії? 

Західні політики люблять повторювати, що війна в Україні — найкращий приклад битви абсолютного добра проти абсолютного зла. Західному бізнесу, що лишився у РФ, ставатиме дедалі менш зручно, пише Politico.

Українські офіційні особи у соцмережах закликають всі великі компанії покинути РФ. Багато хто відмовляється, наголошуючи, що має право. 

За даними Єльського університету, з початку конфлікту понад 400 західних компаній припинили або призупинили свою діяльність в Росії.

Голландський енергетичний гігант Shell придбав у Росії нафту зі знижкою, що викликало величезний суспільний резонанс. Згодом компанія визнала помилку, вибачилася й оголосила, що виходить з російського ринку нафти та газу. Аналогічно французька нафтова компанія TotalEnergies нещодавно оголосила, що поступово закриває цех у Росії – після того як її зв’язки з російськими компаніями викликали обурення у Франції. 

Ті, хто не пішов з ринку, найчастіше пояснюють це симпатією до простих росіян, які не мають залишатися без товарів та послуг чи страждати. Німецька агрохімічна компанія BASF заявила, що відновить постачання товарів, "необхідних, щоб уникнути голоду". Німецький хімічний гігант Bayer заявив, що підтримує "життєво важливий" бізнес у Росії та Білорусі.

Данський пивний гігант Carlsberg намагається всидіти на двох стільцях: фірмові сорти пива припиняє продавати, а пивоварню "Балтика" залишить працювати "для підтримки наших співробітників та їхніх родин".

Французька мережа супермаркетів Auchan і косметична група Yves Rocher кажуть, що працюватимуть в Росії заради своїх співробітників, постачальників і клієнтів, всупереч позиції громадськості. Попри це, правозахисники зазначають: закривати очі на воєнні злочини Росії буде дедалі важче і це вдарить по репутаціях тих, хто вирішив залишитися. 

Читайте також: Дайджест | Ціна війни для росіян та ганебна терпимість Меркель до Путіна. Огляд західних медіа (28 березня)