Коротко | Випустити "Кракена". Невідомі деталі харківського наступу: фільм ГУР – за хвилину

Найуспішніший український контрнаступ за всю велику війну. Відвойовано понад 8 500 кв. км, звільнено близько 400 населених пунктів. Майже 150 000 місцевих мешканців врятовано. "Ми планували трохи менше, на 2 000 кв. км", – іронізує Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ ЗСУ.

Як українським воїнам вдалося здивувати російських окупантів: LIGA.net подивилась фільм Головного управління розвідки Міноборони "Харківський контрнаступ. Земля" і переказує найцікавіші моменти.

"23 ЛЮТОГО МИ ВИДАЛИ ЗБРОЮ ПЕРШИМ ПАРТИЗАНАМ"

Один із основних напрямків ударів під час великого вторгнення російської армії – з Бєлгорода на український Харків.

Невелика відстань – лише 30 кілометрів до російського кордону – давала окупантам примарний шанс на швидке просування Харківщиною.

"Ми все про це знали, – запевняє Кирило Буданов, начальник військової розвідки Міноборони. – У росіян було декілька варіантів реалізації свого задуму. За гарною російською традицією, з усіх варіантів вони вибрали найгірший і найжахливіший. Більшість військового та політичного керівництва хотіла піти іншим варіантом".

Вранці 27 лютого до Харкова за кільцеву дорогу вдалося прорватись кільком колонам російських окупантів. Деякі з них заблукали в житлових кварталах міста. Захисники Харкова вступили в контактні вуличні бої.

Окрім 92-ї Чугуївської механізованої бригади нацгвардійців і щойно сформованих сил ТРО у бій вступили добровольці. Їм не тільки вдалося знищити бронетехніку і живу силу ворога, а і взяти перших полонених.

Після ліквідації ворожого прориву 27 лютого російську армію вдалося вибити і витіснити за окружну дорогу. "Ми заздалегідь прибули до міста, організували рух спротиву. 23 лютого ми видали зброю нашим першим партизанам, які разом із ЗСУ прийняли перший ворожий удар",  – пригадує офіцер спецпідрозділу "Кракен" ГУР МО з позивним "Віто".   

Цей офіцер воєнної розвідки стояв біля витоків загону з харківських добровольців, переважно з колишніх ветеранів полку "Азов", – нового спецпідрозділу. "Віто", як колишній морський спецпризначенець, назвав новий загін іменем морського міфічного чудовиська – "Кракен".

Читайте також: Квиток в один кінець. Фільм ГУР про невідомі деталі вертолітних місій на Азовсталь – за хвилину

ПІДГОТОВКА ДО КОНТРНАСТУПУ

Росія не змогла взяти наскоком Харків. Натомість окупувала третину області – Вовчанский, Куп'янський та Ізюмський райони, – а також прикордонні села на півночі. А сам Харків почала методично руйнувати. Злочини проти людяності окупанти чинили протягом усієї весни та літа.

Тоді ж сили оборони на Харківщині почали вибивати ворога з сіл на півночі та сході від обласного центру. 29 березня бійці "Кракен" за підтримки бронетранспортерів і танків з боями звільнили селище Вільхівка, знищивши до 70 окупантів. Ще зо два десятки потрапили у полон.

Ще через місяць, 29 квітня, було звільнено велике село Руська Лозова на основному автошляху Харків-Бєлгород. А далі – маленьке сусіднє село Питомник, ще відтіснивши росіян від кільцевої дороги Харкова.

Окрім потужного загону "Кракен", на Харківщині протягом літа діяли й малі групи ГУР. Одна з них, "Кедр", 12 липня біля селища Дементіївка за підтримки артилерії Нацгвардії та сил тероборони знищила розвідувальну групу морської піхоти північного флоту ВМС РФ, полонивши Станіслава Трутнєва, бойового водолаза, офіцера 140 загону спецпризначення боротьби з підводними силами.

Читайте також: ГУР: Буданов брав участь у штурмі Руської Лозової і інших операціях. Деталі – після перемоги

ВІД БАЛАКЛІЇ ДО КУП'ЯНСЬКА

Наприкінці літа українська армія спланувала на Харківщині велику контрнаступальну операцію стратегічного рівня. Її очолив генерал-полковник Сирський. "Проблема була в тому, щоб забезпечити наступальне угруповання необхідною кількістю боєприпасів. Люди були готові, їм набридло відступати", – пригадує Сирський.

Командуванню треба було досягти оперативної раптовості. Для цього противника ввели в оману – ніби ЗСУ нарощують сили та готують наступ на півдні. Росіяни перекинули туди додаткові резерви. Натомість українська розвідка зібрала дані, де на Харківщині у ворога найтонша лінія оборони.  

Найбільшим містом на шляху основного удару стала Балаклея. 6 вересня загін "Кракен" пішов у наступ. Спецпризначенці вирішили не штурмувати місто у лоб, а обійти, зайнявши одне за одним невеликі села навколо.

Противник вочевидь не очікував удару на Балаклію – підготовку наступу вдалося зберегти у таємниці. Штурмові підрозділи "Кракена" одразу заволоділи ініціативою, на початку взявши під контроль територію артилерійських складів у Вербівці. Після цього перші штурмові групи зайшли в Балаклію. Кожне просування в місті ретельно продумували й контролювали дронами з повітря.  

Після взяття Балаклії фронт противника на харківському напрямку обвалився. Відкривався шлях на Куп'янськ – важливий залізничний вузол, який був логістичним центром у глибокому тилу армії РФ в Ізюмі.

Західну частину Куп'янська до Осколу брала під контроль 92 механізована бригада. Всі мости через річку у відступі росіяни підірвали. І поки ЗСУ наводили переправи, загін "Кракен" спромігся просочитись єдиною вцілілою вузькою стежиною на східну половину міста.

Перший стрілецький контакт з ворогом відбувся, щойно бійці "Кракен" перейшли міст і зайшли у квартали приватного сектора. Особливо гаряче було у районі віадука через залізничні колії, де було важливо закріпитись, щоб надалі вибити ворога зі станції Куп'янськ-Вузловий.

Російські офіцери тікали й часто навіть не казали своїм солдатам, що українці заволоділи якоюсь ділянкою. Через це ворог часто потрапляв у засідки там, де думав, що наших немає.

Він розповідає, що у сусідньому селі Подоли українські сили організували позицію для "полювання" на російську техніку, яка "заблукала". Наприклад, з гранатомета "вполювали"  російський бронетранспортер.

Частина росіян з бронемашини розбіглися, але всіх їх знайшла смерть. Один з них ховався в туалеті. "Наш побачив, що двері зачинені, але не на клямку, – каже "Скеля". – А у місцевих тут звичка клямку закривати. Ми пару раз туди стрельнули, звідти вивалилося тіло, яке почало тікати, але його дострелили".

На жаль, Олександр "Скеля" Заколодний загинув 20 січня 2023 року на бахмутському напрямку. Представлений до звання Героя України.

Українські воїни перегороджували "мінними шлагбаумами" з протитанкових мін місця найбільш імовірного прориву ворожої техніки. Вона або зупинялась і ставала зручною мішенню, або її розносили на друзки. Куп'янська земля була всіяна тілами загиблих росіян.

Окрім загону "Кракен", 92 механізованої бригади та суміжних підрозділів у контрнаступі на Харківщині брали участь добровольці "Іноземного легіону". Ось як про це згадує громадянин Великої Британії з позивним "Сармат":

"Я був надзвичайно здивований. До цього ми перебували на фронті шість-сім місяців і бачили багато воєнних дій за класичною радянською тактикою. А потім розпочалася наша операція. Це була потужна міць артилерії та хлопців з піхоти. Ось чому, я думаю, вона була настільки успішною. Росіяни не стикались з такими діями раніше і не змогли втримати фронт".

Читайте також: "Це було епічно, ми порядно їх вбили". Як Україна звільняла Зміїний: фільм ГУР – за хвилину