"Росія хоче загнати нас у темряву. І в переговори", – голова Запорізької ОВА Іван Федоров

Міста Запоріжжя не буде, якщо Сили оборони України не звільнять всю Запорізьку область. Це може бути питанням місяців чи років, але це так, розповідає LIGA.net голова Запорізької обласної військової адміністрації (ОВA) Іван Федоров. 

Росія щодня атакує Запоріжжя та область. Кількість обстрілів порівняно з лютим цього року збільшилася мінімум удвічі – з 200 на день до 400-500. Ворог цілить по енергетичній інфраструктурі: "Намагається загнати у темряву та примусити до переговорів". 

Аграрний бізнес, енергетика та металургія – це ті галузі, які Росія вже знищила або забрала в України на півдні.

"Запорізька область стала енергозалежною, хоча раніше була донором для всієї держави. Лишились лише невеликі потужності з генерації", – констатує керівник ОВA. 

До яких найгірших сценаріїв готується місцева влада, чому зупинили всі видатки, крім військових, і як бізнес намагається вижити під час війни – Іван Федоров розказав в інтерв'ю LIGA.net.

"Ворог хоче змусити нас до перемовин"

- Росія останнім часом посилила обстріли Запорізької області та Запоріжжя – здається, "криють" сильніше, ніж раніше. Це так? 

- Є сухі цифри. Якщо усередині чи наприкінці лютого росіяни атакували Запорізьку область приблизно 200 разів на день, то сьогодні – 400-500. Кількість ворожих обстрілів суттєво зростає.

За останні тижні бачимо тенденцію: ворог щодня атакує Запоріжжя. З 5 квітня не було жодного дня, коли б не прилітало по місту. 

- З чим пов'язана така активність окупантів? 

- Це ракетний терор. Ми бачимо, куди цілить ворог – це не військові об’єкти. Це енергетична  інфраструктура, це те, що має відношення до нашої економіки. Ворог просто намагається все знеструмити і загнати нас у темряву. Хочуть змусити нас до перемовин.

- Чи є ризик посилення наступу на Запорізькому напрямку? 

- Спроби і не закінчувалися. Щодня атакують в районі  Роботиного, Гуляйполя та Оріхова. Колись це десятки атак на день, колись – дві-три. Сили оборони України контролюють всю ситуацію. 

Ми маємо стати найпершими помічниками для Сил оборони. Будуємо фортифікації, забезпечуємо військових дронами, самохідними установками, автівками, ремонтом техніки. Зібрали на це понад 1 млрд грн бюджетних коштів у Запорізькій області.

З командуванням розподіляємо потреби військових і спрямовуємо ці кошти, щоб закрити гарячі точки. Найчастіше це дрони з нічним баченням, засоби спостереження і засоби РЕБ.

Ми воюємо з армією, яка вчиться і якої дуже багато.

- За рахунок чого вдалося зібрати цей мільярд на ЗСУ? 

- Ми зупинили всі видатки, крім військових. У нас всі розуміють пріоритет: якщо не звільнимо всю область, то міста Запоріжжя теж не буде. Це може бути питанням місяців чи років. Але це так. 

Коли ми робимо пріоритизацію видатків по області, то перший – завжди військовий. Другий – соціальний захист, медицина, освіта. Ніхто не говорить зупинити життя, але перший пріоритет чіткий.

Тому всі громади надали свої кошти в оборонний бюджет. 

- Яка ситуація у населених пунктах, близьких до лінії розмежування і лінії фронту? Наскільки часто Росія їх обстрілює? 

- Регулярно. У неділю Гуляйполе обстрілювали "Градами" всю ніч. З-під завалів дістали трьох мертвих людей. Це житлова забудова.

З усіх обстрілів Запорізької області 95% – це прифронтові населені пункти. У безпосередній близькості до фронту проживають 630 родин. Десята частина від звичайної кількості населення.

Ситуація складна – там немає електрики, водопостачання, опалення і доріг. Але деякі люди продовжують там жити, бо не хочуть покидати свої будинки. А насправді міст Оріхове, Гуляйполе, Степногірськ – просто не існує. Є лише якісь рештки будівель. 

- Що робити з тими людьми, які залишаються жити у таких умовах?

- Дітей з населених пунктів, де йдуть бойові дії, ми примусово евакуювали. Дорослі – це вибір кожного. Маємо надати можливості – де проживати, де отримати гуманітарну і матеріальну допомогу. 

- Запоріжжя потерпає від обстрілів балістикою…

- Обстрілюють з відстані до 60 кілометрів. Між "виходами" і "приходами" проходить не більше 30-40 секунд.

Наразі немає обстрілів Запоріжжя з С-300. Але росіяни замінили їх "шахедами", "Іскандерами", були "Калібри".

Багато чого для захисту Запоріжжя насправді вже зробили. Саме тому багато ворожих дронів залишаються у посадках і полях. Та цього мало. Нам вкрай необхідні системи ППО. Потрібні засоби, щоб відігнати ворожу авіацію, яка скидає КAБи. Цими бомбами Росія просто випалює наші міста і села. Ворог вже говорить про тритонні КАБи – вони можуть знищувати за раз цілі вулиці чи квартали.

- Є план, як за необхідності швидко евакуювати Запоріжжя?  

- На цей час такої необхідності немає. Я сподіваюся, до цього й не дійде. Маємо повертати міста, а не евакуйовувати людей із Запоріжжя чи Харкова. Готуватися потрібно – цього поки достатньо. 

 "На півдні росіяни забрали у нас цілу аграрну індустрію"

- Окупація Росією великої частини Запоріжжя вплинула на бізнес. Одні з основних технічних культур області – соняшник та пшениця. Скільки підприємств з обробки ми втратили? 

– Ми втратили багато посівних площ. Врожай, який посадили. І той, що вже зібрали, і той, що був на елеваторах. Ми втратили сховища, де зберігався врожай. Втратили переробку. В окупації залишилося 2200 сільгосптоваровиробників, 32 елеватори ємністю 2 млн тонн зернових та олійних культур, п'ять підприємств з виробництва продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

Саме тому я хочу подякувати бізнесу, який досі працює.

Коли за декілька кілометрів від лінії фронту оре наш трактор, а наші фермери вирощують хліб. Це надзвичайно важкі умови. Всі вони – герої. Деякі працівники сільського господарства, на жаль, підриваються на мінах на цих полях. 

Днями спілкувалися з Ощадбанком. Маємо надавати пільгові кредити та гранти для фермерів і в цілому для бізнесу в області. У нас тут люди відкривають нові заклади, купують обладнання – і це прекрасно. Патріотизм має підкріплюватися діями влади. 

- Через окупацію втрачено найкращі сади Запорізької області. Наприклад, легендарна мелітопольська черешня. Чи реально відновити цей бізнес на неокупованій частині? 

- Черешня з Мелітополя становила майже чверть ринку. Найбільший виробник мав 1200 гектарів садів. Він один щороку давав понад 2000 тонн ягоди. Так, зараз черешню вирощують на заході України і трошки на Херсонщині. Але це все – маленькі обсяги.

У такій якості і кількості черешню неможливо вирощувати на будь-якій іншій території. Тому що у Мелітопольському районі багато сонячних днів, відповідний клімат та піщані ґрунти.

Відновити те, що ми мали, майже неможливо ніде, крім Мелітополя. 

- Як у цілому ви оцінюєте втрати для агросектора від окупації?

- Запорізька область на сьогодні – одна з найбільш замінованих територій світу. Можливо, на рівні з Харківською і Донецькою. Через теракти Росії ми втратили нашу зрошувальну систему, яка була заживлена з Каховського водосховища. Вона живила весь південь.

Я не уявляю, як це відновлювати. 

Ми втратили сівозміну в обробці ґрунтів. Немає старої логістики – вартість перевезення зерна із Запоріжжя до Одеси на цей час становить від 900 до 2200 грн за тонну. А ціна на збіжжя впала. Виробники хоча б якось хочуть витягнути економіку. Руйнування агросектора – надкритичне. І незрозуміло, чим це закінчиться.

"Втрати для енергетики та металургії – це катастрофа"

- На Запоріжжі через обстріли Росії припинив працювати найпотужніший енергокластер. Наскільки сильно це впливає на ситуацію з критичною інфраструктурою? 

- Катастрофічно. Окупована ЗАЕС – це 30% від генерації енергії всієї держави. ДніпроГЕС – це балансуючі потужності, теж дуже важливі. ТЕЦ в Енергодарі немає. Ми втратили величезну кількість генерації, яка була важлива для промисловості та енергетики. Чи буде це все відновлено і коли – спрогнозувати важко. 

- Як вдається зберігати побутове електропостачання?

- Через перетоки із загальної енергосистеми держави. Перебоїв зі світлом останні місяці майже немає. Обмеження для промисловості.

- А для металургії наскільки великі втрати?

- Металургійний кластер – це не лише про Запоріжсталь. Потрібне паливо, тобто вугілля, а величезна кількість шахт в окупації. Ми втратили першу і другу лінії переробки у Маріуполі. На окупованій території Запорізької області втратили Дніпрорудненський залізорудний комбінат. Немає логістики у Чорному та Азовському морях, що дуже важливо для металургії. Це катастрофа.

Ми точно не можемо більше говорити про українську металургію у тих обсягах, які були до повномасштабного вторгнення. 

- У березні Росія завдала ракетних ударів по Дніпровській ГЕС, були значні пошкодження, Укргідроенерго повідомляло про втрату 20% потужностей. Чи є ризик руйнації греблі новими ударами?

- Наскільки мені відомо – ні. Пошкодити можуть. Хоча ми не знаємо, які ракети будуть використовувати. Від цього багато залежить. 

Єдиний спосіб зберегти об’єкт – системи Patriot. ГЕС не сховати, бо вона "трохи завелика", і не перемістити – "трохи не мобільна".

- Який план, якщо РФ і далі нещадно обстрілюватиме область? 

- Закуповувати генератори, облаштовувати сховища, переходити на навчання під землю. Ми маємо розглядати різні сценарії. І погані теж. Думати про евакуацію або як будемо жити без мостів у Запоріжжі, вивчати досвід Харкова з тотальними блекаутами. Це не означає, що ми очікуємо таких сценаріїв. Просто готові і знаємо ворога.