Зміст:
  1. "Ми є східним фронтом на шляху російської загрози"
  2. "Росіяни не окуповують. Вони "люб’язно повертають" 
  3. Є різні сценарії розколу НАТО. Ось перші два
  4. Раніше "воювали" з Боголендом. Тепер це – Росія

"Припустимо, Росія влаштовує провокації на островах Шпіцберген, норвезькому архіпелазі... Це стане викликом для тих членів НАТО, які мають інтереси в Арктиці", – так підполковник армії Швеції Йоакім Паасіківі описує LIGA.net один зі сценаріїв, за яким Росія може спробувати розколоти НАТО та розпалити війну в Європі.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

І додає: все залежить від успіхів (чи їх відсутності) росіян в Україні.

Паасіківі – онук сьомого президента Фінляндії (1946-1956). Його мати – естонка, родина якої змушена була тікати від радянської окупації. Він сам, громадянин Фінляндії, народився у Стокгольмі та зробив кар’єру у шведській армії. Був керівником групи розвідки та безпеки у службі військової розвідки та безпеки при штабі.

Зараз Паасіківі викладає в Університеті оборони Швеції.

Він вважається одним із найбільш авторитетних аналітиків у питаннях російської агресії, в ситуації на українському полі бою орієнтується абсолютно вільно. Контекст російської агресії у країнах Балтії та Скандинавії йому також добре знайомий.

Чому Росія ніколи не називає окупацією "люб'язне захоплення" чужих територій, як вийшло, що вступ до НАТО не гарантує безпеки, та навіщо підтримка України потрібна самим європейцям – підполковник Йоакім Паасіківі розповів в інтерв’ю LIGA.net.

Пояснюємо складні речі простими словами – підписуйся на наш YouTube

"Ми є східним фронтом на шляху російської загрози"

- Європейські країни змінюють ставлення до агресії РФ. Дедалі менше, здається, "голубів миру" лишається в політиці ЄС. Чому?

- З'явилось потужне відчуття, що агресивна позиція Росії посилюється, і існує реальна загроза. Принаймні, ми на півночі Європи сприймаємо Росію як безпосередню нагальну загрозу.

Можна дискутувати скоріше про часовий проміжок. Якщо ситуація в Україні погіршиться, це означатиме або заморозку конфлікту, або перемогу Росії. Друге мені вбачається дуже малоймовірним.

Зараз все, що виробляє російський військово-промисловий комплекс, використовується в Україні. Якщо Росія зможе знову зосередитись на відбудові свого військового потенціалу, у них з’явиться надлишок військової техніки та особового складу. І постане питання: як швидко росіяни зможуть нас атакувати?

"Естонці кажуть, три-п'ять років. Німецькі аналітичні центри дають шість-десять. Але проблема не в тому, коли будуть готові росіяни, а в тому, коли будемо готові ми. Європейським збройним силам потрібно нарощувати власні потужності, щоб бути готовими раніше за росіян".

Швецію оминули жахи Другої світової війни. На мою думку, це був лише збіг обставин. Ми звикли думати, що війна може статися де завгодно, але не у нас. Тепер начальник оборонного сектора та міністри уряду визнають: ні, війна може прийти і до Швеції. Не завтра. Але ми від неї не убезпечені. Тому ми поспішали до НАТО, квапимось наростити власні можливості та розбудовуємо спільну оборону.

- Спільну оборону в північному регіоні Європи?

- Так, регіон Балтійського моря та Арктики. Ми стоїмо на шляху старої загрози. НАТО створили для стримування Радянського Союзу і для захисту від нього. Тепер ми повертаємося до тієї самої загрози, але під іншою назвою – Росія. Вже не йдеться про залізну завісу в Центральній Європі. Загроза перемістилася на північ.

Звісно, все залежить від успіхів (чи їх відсутності) росіян в Україні. Поки Україна бореться, Росія для нас – менша проблема. Якщо ми покинемо Україну вмирати, нам доведеться воювати самим.

"Росіяни не окуповують. Вони "люб’язно повертають" 

- Швеція сприймає російську загрозу серйозніше, ніж інші країни Європи, бо просто географічно ви до неї ближче?

- Так. Але не лише через географічне положення, а й через амбіції Росії часів диктатора Володимира Путіна.

Кремль посилює розмови про "традиційно російські землі". Фінляндія була частиною Росії між 1809 і 1917 роками. Балтійські країни були окуповані після Другої світової. В Естонії, Латвії та Литві є досить великі російськомовні меншини. І, скажімо так, принаймні деякі з них мають сумнівну лояльність. Це теж проблема.

"Росіяни ніколи не завойовують і не окупують. Вони "люб’язно повертають" і "адмініструють".

- Наскільки зараз Північна Європа готова до російської агресії?

- Фінляндія – більш-менш. Вони ніколи не розпускали свою армію, непогано забезпечені. Навіть пішли на певний ризик, експортуючи частину власних запасів Україні. Але, здається, їм цілком комфортно.

Країни Балтії кажуть, що Росія одна [у своїй агресії]. І якщо Україна її переможе, вона не становитиме для них загрози. Тому докладають дуже багато зусиль, щоб підтримати Україну.

Ми у Швеції також, безумовно, підтримуємо Україну. Але наші оборонні потужності – як військовий бонсай. Приємний. Має гарний вигляд. Добре зберігається. Але дуже маленький.

Тому нам потрібно збільшувати кількість зброї. Чи зможемо ми зробити це швидше, ніж росіяни? Які обсяги нам потрібні? Це те, що потрібно обговорювати в Брюсселі після нашого вступу до НАТО.  

"Якщо ми не будемо готові через п’ять років, ми точно запізнимося. Навіть якщо ми не будемо готові через три роки – ми запізнимося".

Ми не можемо сидіти склавши руки і сподіватися, що Росія потребуватиме часу на відновлення. Нас сприйматимуть слабкими. Росія піде на великі ризики, якщо вважатиме Захід слабким.

Є різні сценарії розколу НАТО. Ось перші два

- Якщо Росія зважиться атакувати одну з країн НАТО, як ви оцінюєте шанси сторін? Що їх може стримати?

- Якщо НАТО буде згуртованим – росіяни програють.

Але є певні нюанси. Такий розвиток подій може перерости у глобальну ядерну війну. Це був би досить поганий день для всіх. Цього ніхто не хоче. Тож Росія використає загрозу ядерної глобальної або міжконтинентальної відплати, щоб спробувати розколоти НАТО. Якщо в НАТО немає згуртованості – немає статті 5.  

- Як росіяни можуть спробувати розколоти НАТО?

- Є різні сценарії, більше або менше вірогідні.

Мій улюблений варіант: Росія чинить тиск на острови Шпіцберген в Арктиці. Це норвезький архіпелаг. Він демілітаризований. Певні економічні активності там мають і Росія, і Норвегія. Для врегулювання стану справ існує стара конвенція.

Якщо росіяни спробують влаштувати провокації на Шпіцбергені – про що вони почали говорити кілька років тому – це стане викликом для тих членів Альянсу, які мають інтереси в Арктиці: США, Канади, Британії, скандинавських країн. Але чи буде це проблемою для Туреччини? Для Чорногорії? Для решти Альянсу? Це може стати одним зі способів тиску на НАТО та спробою його розколоти.

- Які ще можуть бути варіанти?

- Інший варіант –  блискавичний напад на країни Балтії у поєднанні з серйозними ядерними загрозами. У війні з окремими європейськими країнами або групою європейських країн росіяни мають більше шансів, ніж проти всього Альянсу за підтримки США.

"Найбільший ризик – це НАТО, яке не викликає довіри. Наразі ми маємо досить надійний Альянс. Питання в тому, що буде після січня 2025 року".

З новим президентом США. З угорським прем'єром Орбаном і словацьким прем'єром Фіцо, які повторюють [ідеї] Путіна в Євросоюзі та НАТО. Питання в тому, будемо ми єдині чи ні.

Якщо ми єдині й Росія нападе на країну НАТО – вона програє. Можливо, з ядерною ескалацією, але програє. Це факт.

Якщо ж їм вдасться зробити щось нижче "больового порогу" НАТО і ми не об’єднаємося, у них буде набагато більше шансів.

Раніше "воювали" з Боголендом. Тепер це – Росія

- Виглядає так, що ви не сприймаєте сценарії російської загрози як щось абстрактне чи далеко відтерміноване.

- Ми використовуємо ці сценарії у військовій освіті у Швеції та у плануванні. Тому вони цілком конкретні, так.

Раніше [на військових навчаннях] ми відпрацьовували легенди на прикладах якихось вигаданих країн, із назвою типу "Боголенд". Але зараз у збройних силах Швеції (певною мірою і в інших європейських країнах також) ми вже прямо говоримо про реальну Росію та її можливості, а не про вигадану націю.

НАТО все ще використовує вигадані назви держав під час навчань, але географічно вони дуже схожі на Росію. Тож тепер це реальні навчання із протидії реальній загрозі, до якої ми маємо бути готові.

- Як звичайні шведи реагують на російську загрозу?

- Суспільна реакція нагадує різке пробудження в усвідомленні самої можливості війни. Більш різке, ніж у сусідніх країнах, які вже воювали із росіянами чи були під їхньою окупацією.

ЗМІ також підтримують думку, що ми були непідготовлені. Я не зовсім впевнений, що це правильно. У 2018 році всі шведські родини отримали пам’ятку із порядком дій на випадок надзвичайної ситуації чи війни. Там є покрокові інструкції, включно із контрольним списком продуктів та всього необхідного, що потрібно, аби протриматись перші 72 години збройного конфлікту.

Справа не в тому, що ми були неготові як суспільство. Кожен з нас індивідуально не був готовий до ідеї, що війна – те, що може дійсно статись із нами. Зараз ми на шляху цього усвідомлення.  

- Як ви оцінюєте ситуацію в Україні зараз?

- Росіяни тиснуть, але не впевнений, що найближчим часом вони матимуть ще якісь значні здобутки. Україна дуже успішно веде стратегічну та оперативну боротьбу у Криму та Росії. Це не допоможе виграти війну цього року. Але це важливо.

"Україні потрібен якийсь великий технологічний прорив. Думаю, таким проривом може стати радіоелектронна боротьба в поєднанні з безпілотниками та літаками".

Якщо ви не зможете перейти від позиційних до маневрених бойових дій, тоді ми ризикуємо отримати довготривалу війну, подібну до тої, яка тривала між 2014 і 2022 роками. Але з новою лінією фронту.

Головне зараз – підтримка Заходу. І ми маємо добре розуміти свої вигоди. Якщо ми не підтримуємо Україну, ми шкодимо собі.