У тактичному тилу наших частин і з'єднань, що діють на "донбаських напрямках", продовжує спостерігатись достатньо загрозлива тенденція.

Місцеве населення, яке, по суті, ще залишається безпосередньо у тиловій зоні наших бригад, масово сприяє ворогу і співпрацює з ним.

Диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ) противника, залишки його штурмових груп, навіть поодинокі військовослужбовці, через "розрідженість" бойових порядків наших передових частин і підрозділів достатньо активно проникають у їх тактичний тил.

Де зазвичай знаходять не тільки прихисток у місцевого населення (яке залишилося "ждать освободителей"), а й сприяння з їхнього боку у своїх діях.

Наші "ждуни" переодягають їх у цивільний одяг, розміщують і ховають у підвалах, дають їсти й пити, ведуть розвідку тощо.

Українська військова контррозвідка (ВКР) і підрозділи "охорони тилу" ЗСУ, ЩОДЕННО виловлюють значну кількість таких російських інфільтрантів безпосередньо у тактичних тилах наших бригад і полків, що діють у першому ешелоні.

Наприклад, у смузі лише ОДНІЄЇ з українських бригад, що діє на Костянтинівському напрямку, мобільні групи нашого ДВКР СБУ стабільно виловлюють по 5-6 російських "інфільтрантів", а бувають дні, коли ця кількість сягає позначки у 10-12 "тушок".

А можна у цьому сенсі, згадати ще й Куп'янськ, Покровськ, де це явище мало масовий характер.

Звісно, першопричиною цьому є вкрай низький рівень "тактичної щільності" військ на передовій лінії, через що противник має можливість успішно діяти цими "малими групами".

Разом з тим, "проникати й закріплюватися" у такому масштабному обсязі в нашому тактичному тилу (особливо у межах більш-менш значних населених пунктів), противник не міг би, якби не зустрічав там "готовых к сотрудничеству ждунов".

Як на мене, з цим уже варто робити щось кардинальне.

Оригінал