Вражає, з одного боку, як навіть, здавалося б, недурні люди, які посідають певні позиції й компетентні у своїх сферах, теж очікують "договорняка".

З іншого боку – як сенсаційно подаються такі новини: мовляв, "Віткофф і Кушнер поїхали з Кремля ні з чим", ніби могло бути інакше.

Озвучую прості положення: вони лишаються незмінними, хай би скільки інформаційного лушпиння й інфоприводів з’являлося.

Положення перше: США хочуть заморозити війну за будь-яку ціну, включно з ціною України (чому заважають і сам Київ, і позиція Європи, на яку Штатам все ж таки доводиться зважати).

Положення друге: Путін не хоче заморожувати війну на умовах, за яких Україна залишається незалежною й суверенною державою, ще й з армією, яку може модернізувати й нарощувати.

Положення третє: переговори – це не "договорняк", а Кремль тягне час, підкидаючи американцям крихітні надії.

Положення четверте: Європа не хоче "зливу" України (інакше проти Європи піде ЗС РФ + мобресурс і техбаза України), не хоче завершення війни (інакше Путін може зайнятися Європою напряму) і не хоче надмірно "бустити" Україну (чого не хотіли б Польща, Угорщина тощо, включно з Туреччиною, яка не Європа, але частина НАТО і теж проти надмірного посилення України).

Положення п’яте: немає жодних переговорів про рівні позиції чи, прости Господи, про гарантії безпеки (це розмови на користь тупих і бідних).

Переговори ведуться про те, як підпорядкувати Україну (Росія), як заморозити війну (США) і як не дати заморозити війну й не злити Україну, але й не "перебустити" її (Європа).

І все. Решта – пустослів’я, дипломатичний онанізм, прогулянки Москвою, лекції про Полтавську битву та інші дурниці.

Війни завжди закінчуються, або коли одна зі сторін розгромлена (у цій війні цього й близько не спостерігаємо), або коли обидві сторони повністю видихнулися й просто розійшлися по своїх кутках (цього теж немає), або коли ініціатор війни припиняє її.

Путін же не просто не хоче припиняти війну – він зараз уже переходить до прямих погроз Європі.

Оригінал