Чому популізм — темний, але неминучий бік демократії

Те, що ми зараз живемо в добу всеосяжного популізму, – чиста правда. Від перемоги Трампа і Брекзиту в далекому вже 2016 році й до сьогодні популісти все частіше стають президентами, прем’єрами або принаймні депутатами.

У популізму багато тлумачень, але найважливіше в ньому – це тотальне спрощення. Складні речі зазвичай зрозумілі меншості, а прості – більшості, тому популісти свідомо орієнтуються на прості речі, які можуть набути популярності в широких народних масах. А якщо якусь ідею висувають не тому, що вона правильна, а тому, що вона популярна, – це і є популізм. І такі прості рішення нині зустрічаються в усіх сферах життя – від політики й економіки до косметології та кулінарії.

Особливою прикметою сучасного популізму є нерозривний зв’язок із соціальними мережами. Іноземні розвідки, корисливі ділки й просто амбітні гуру використовують алгоритми, щоб донести до кожної соціальної групи популярну саме в ній думку. Втручання в американські та британські вибори компанії Cambridge Analytica за допомогою Фейсбуку почалися ще у 2014 році. У 2024 році вибори в Румунії були скасовані через вплив на них Росії за допомогою ТікТок.

Через це у багатьох склалося враження, що популізм – це плід високих технологій: Web 2.0 (обмін інформацією між користувачами) та смартфонів. У цьому є частина правди, але тільки частина. Сучасний популізм підживлюється соцмережами, але саме явище набагато старше.

Поклавши руку на серце, слід визнати – в появі популізму винна демократія. Вартувало лише виникнути хоч якомусь демократичному механізму, як його негайно опановували популісти. Вся історія демократичного поступу людства – це й історія популізму.