Чому сподівання на "вбивчий" санкційний пакет від США – утопія

У нас так багато сподівань на те, що США ухвалять потужні санкції та введуть мита у 500% до країн, які купують російську нафту, що аж дивно.

Цього ніколи не станеться. Цими санкціями можна лякати, так. Але вони ніколи не будуть введені. Чому?

Бо це означало б введення мит на рівні 500% на товари з Китаю та Індії. Нагадати, що сталось, коли Трамп обклав митами весь світ, включно з пінгвінами? Фондові ринки полетіли вниз, а ринок облігацій в результаті змусив Трампа здати назад. Трамп програв торговельну війну Китаю. І відповз назад. І в принципі, мита 150% чи 500% – немає значення. Це означає зупинку торгівлі. І Китай вже продемонстрував Трампу, що США не можуть собі такого дозволити. То чи наважиться Трамп повторити?

І це було в ситуації, коли Трамп дуже хотів ввести ці мита. Спати не міг, так хотів. А зараз ми маємо ситуацію, коли Трамп дуже не хоче вводити санкції проти Росії. Дуже не хоче. Чому він цього не хоче – тема для окремої розмови, а може, навіть медичної дисертації (чи розслідування ФБР). Але факт є фактом. Не хоче. То якщо Трамп протягом місяця здав назад щодо менших мит, які він хотів, то чи наважиться він ввести більші мита, які він не хоче. Питання риторичне. А без бажання Трампа нічого не буде.

Тому ці санкції можуть висіти на стіні, як рушниця. І якщо США наважаться тиснути на Росію, якщо станеться таке диво в голові Трампа, якщо жалюгідність і слабкість стануть занадто очевидними й це буде мати значення, то потенційні санкції можуть бути використані як важіль тиску на Індію. Одного з покупців російської нафти. Паралельно зі значними дипломатичними зусиллями в цьому напрямку. З намаганням продемонструвати Індії, що краще купляти у Саудівської Аравії, тим більше вони саме значно збільшують видобуток.

Проблема в тому, що після того як Трамп здав назад у торговельній війні, коли моргнув першим, Індія вже не повірить, що все це по-справжньому. З Китаєм навіть такі розмови, до речі, неможливі, і Китай продовжить купувати російську нафту. На жаль.

Тому якщо раптом політика Трампа і зміниться, якщо навіть вони знову повернуться до введення санкцій, то це будуть не ці атомні санкції, які активно просуває сенатор Грем. Хоча вони нам і дуже подобаються.

Але чи означає це, що тиснути не треба? Чи означає це, що санкції не потрібні? Ні. Бо найбільший подарунок, який Трамп зробив Путіну і російській економіці – він дав їм віру, що вони можуть перемогти й все скоро закінчиться. Він запалив світло в кінці тунелю, дав цю віру і надію. І це дуже допомагає російській економіці, що вже перебуває під значним тиском. Бо економіка — це дуже часто про очікування і про психологію.

І тому будь-які нові додаткові санкції — навіть слабкі, навіть символічні — були б дуже корисні. Бо вони б вдарили насамперед не по доходах від продажу нафти, а по вірі. Забрали б у росіян, у російського бізнесу надію, що скоро все повернеться до старих добрих часів.

Але щоб хоч щось трапилося, має статися диво. Диво в голові Трампа. І велике питання: чи віримо ми досі в дива….

Оригінал