Діти війни: "Мама, ми будемо сидіти в укриттях, доки не розвалимо Росію"

Якими вони виростуть – діти війни? Ті, хто чверть навчального року та ночей провів під обстрілами в укриттях.

Ті, хто під звуки "шахедів" читає розмірковування американського президента про дітей на майданчику. А потім запитує: "Мамо, а "Орєшник" наскільки глибоко пробиває? – Котику, не знаю. Подивлюся пізніше. – Тільки не затягуй, бо якщо він пробʼє укриття, то я вже не зможу дізнатися".

Вони не сподіваються ні на кого, крім самих себе.

Вони не вірять політикам.

Вони погано памʼятають, яке воно – мирне життя, бо були занадто малі.

Відрізняють звук ППО від прильоту.

Військових – від ТЦК.

Радіють, що ми вже можемо бити по НПЗ.

Обурюються, що з РФ досі вилітають пасажирські рейси, а з Борисполя – ні.

Наповнені гідністю достатньо, аби не визнавати, що їм страшно.

Більше за всіх на землі хочуть, щоб ця війна закінчилася, але наполягають: без нашої перемоги цього не буде.

Майбутнє України – це вони.

Носії памʼяті, болю та досвіду.

Ті, кого виростила війна.

Оригінал