MH17: хроніка 11 років, трьох міжнародних судів і невпинного потоку кремлівської брехні

Рівно 11 років тому, 17 липня 2014 року, російська самохідна вогнева установка зенітно-ракетного комплексу "Бук-М1" №332 зі складу 53 зенітно-ракетної бригади 20 загальновійськової армії Західного військового округу (того самого, який нині маркує свою техніку літерою "Z") Сухопутних військ Російської Федерації збила над Донбасом малайзійський "Боїнг 777-200", що виконував рейс МН17 за маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. Загинули всі 298 осіб, які перебували на його борту.

Росія від самого початку категорично заперечувала свою провину, у всьому звинувачуючи Україну. Мало того, Росія зробила все, щоб уникнути відповідальності, – плутала слідство, висувала неправдиві версії, надаючи неправдиві відомості та докази, ховала свідків, фальсифікувала документи, відмовлялася відповідати на запити, наклала вето на проєкт створення міжнародного трибуналу ООН, ініціювала власне неправдиве контррозслідування з неправдивими висновками, покликаними довести вину України, витратила десятки мільйонів рублів на те, щоб приховати правду та піти від відповідальності.

Одразу після катастрофи МН17 Україна, як "держава місця події" згідно з Додатком 13 до Чиказької конвенції ICAO, почала технічне розслідування обставин загибелі лайнера, яке за кілька днів передали (згідно з п. 5.1 Додатка 13) Нідерландам, що втратили в ній найбільшу кількість своїх громадян.