Час хитати човен: успішна та багата Україна – реальність. Ось як це зробити. Сім основ
Українська політична нація лише формується. Та зростання настільки динамічне, що може привести до успішної багатої країни зі світлим майбутнім.
Як цього досягти й головне – коли починати? Найпопулярніша відповідь останніх місяців на будь-яке запитання – давайте після перемоги.
Але саме зараз найкращий час для побудови нової ефективної держави. Відкладаючи перебудову й запровадження нового суспільного договору, ми віддаляємо нашу перемогу.
Війна відкрила всі грані невмілості держави справлятися з життєво важливими питаннями.
Та поборники концепції не хитати човен апелюють до того, що внутрішній конфлікт та гостра дискусія йдуть на користь лише ворогу. Але перемогти велику радянську систему з усіма її традиціями може тільки ефективна сучасна держава, яка спирається на небайдуже суспільство.
Україна вже ніколи не повернеться до стану 24 лютого 2022 року, не буде такою самою. Суспільство, військові, всі, хто захищають країну, будуть вимагати від держави іншої якості ухвалення рішень. Ми потребуємо ефективних державних інститутів, армії, політичного керівництва, антикорупційних органів, судів, економічного управління.
Якщо глобально – всі мають розуміти, за що борються на всіх можливих фронтах. Ми маємо презентувати іншу картину майбутнього країни, в якому всім захочеться жити. Потрібна нова картина України, нове бачення її розвитку. Це насправді життєстверджувальна місія.
На чому будується ефективний патріотизм
Наратив про вічно знедолений народ стирається боєм й великими зусиллями. Переконаний, що ми зараз бачимо реальне перетворення країни у суб’єктну державу. І головна тому причина – це патріотизм. Так, це проста любов до країни, але з підтвердженням кров’ю, потом і сльозами.
Вірю, саме такий патріотизм стане рушійною силою для розвитку країни. Бо ж ми маємо спільне розуміння, що ми втратимо, якщо житимемо за старими правилами. І відчуваємо, що на підтримку один одного можемо спиратися. Так само як і влада мусить без страху спиратися на громадянське суспільство, на армію і бізнес з розумінням власної глобальної місії.
Мені здається, президент і армія справляються зі своєю надважливою місією, але цього недостатньо, якщо ми не збудуємо ефективну економіку. Саме вона має спиратися на патріотичний бізнес. Бо він є небайдужим, він хоче працювати в Україні й будувати життя у ній.
Для мене ефективність рішень та й власне будь-чого, що роблю у житті, стала особливо важлива після 2014 року. Залишивши на Донбасі майже весь бізнес і почавши все заново, потрібно було швидко перелаштовуватися. Гостра потреба змін відбувалася ще тоді, але майже вся країна жила довоєнними відносинами. Тільки частина країни усвідомлювала критичну потребу цих змін.
Змінити підхід до досягнення результатів і їхньої оцінки стало надважливим завданням. Сьогодні ми цілою країною пройшли точку неповернення й багато чого про себе дізналися. Мабуть, найголовніше – усвідомили, що ми і є держава. Бо війна змусила взяти на себе відповідальність за дуже конкретні речі. І влада отримала те, чого ніколи не мала в таких масштабах – підтримку, повноцінну, ефективну.
Та реальність показала не тільки проблеми з підготовкою до війни, а й з постачанням палива, налагодженням логістики, вивозом аграрної продукції, роботою митниці, забезпеченням армії. Нелогічність рішень державних управлінців зумовлює неефективну економічну політику й помилки у вибудові результативних відносин з бізнесом.
Від перших годин повномасштабної війни поміж хаосу й стресу виокремилися лідери, які взяли на себе відповідальність. Але отримувати зворотний зв’язок й діяти ефективно виходило не завжди. Особливо після трьох місяців війни небажання діалогу чиновників з фахівцями багато в кого забирає сили.
Коли бізнес говорить, що реально краще розуміє, як налагодити постачання нафтопродуктів в Україну, потрібно чути, а не просто обмежувати ціни. Так само із використанням дієвих фінансових інструментів, а не тільки збільшенням податків. Економіка це не стіни заводів – це люди. Саме вони є головною енергією, і в першу чергу за них треба боротися.
Демографічна криза досить реальна
Головна проблема близького майбутнього – це повернення людей. Понад 4,3 млн осіб вимушено перетнули кордон. Багато країн, які надали прихисток нашим громадянам, очевидно бажатимуть залишити у себе найкращих спеціалістів. Вже зараз так чи інакше переманюють найбільш досвідчених, пропонуючи спеціальні програми підтримки.
Якщо ж ми втратимо найефективніших, найбільш освічених спеціалістів – це буде набагато більшою проблемою для економіки країни, ніж розбита інфраструктура. Бо загалом інфраструктуру можна відновити, є розуміння як це робити, є досвід й навіть джерела фінансування.
Але якщо не буде ефективної освіченої частини суспільства, яка може створювати додану вартість, ми як країна програємо вдовгу.
Тому розбудова нової економічної політики – це нагальне питання. Влада тут має озвучувати саме глобальне бачення нашого розвитку, позитивну адженду. Наразі звучать лише сподівання про те, що в країну прийдуть інвестиції.
Але просто так вони не прийдуть! Їх можна залучити тільки в конкретний завод, фабрику, до конкретних людей й у певні проєкти. Такі проєкти можуть реалізовувати люди, які мають досвід, підтверджену ефективність, знають, що робити з цими інвестиціями.
Дискусія тут просто життєво необхідна. Адже щойно ми сформуємо нову картину бачення нової економіки країни, це наблизить нашу перемогу.
Щойно ми покажемо, за яке майбутнє боремося, багато чого стане на свої місця.
До прикладу, збудувати сучасний завод, значить спроєктувати його від дев’яти до 18 місяців, а лише потім приступити до реалізації. Ось чому переосмислення та закладання системної структури під зміни економіки потрібно робити зараз. Бо ми гідні бути не тільки в системі світової безпеки, а й повинні посісти відповідне місце у міжнародній економіці.
Сім основ економічної перемоги
Говорити зі світом мовою бізнесу – значить створити умови для ефективної відбудови країни. Тільки готовність взяти на себе відповідальність нас врятувала.
Ми повинні сформувати план відбудови й економічного розвитку України, адже не маємо права залишитися тільки ресурсом у планах інших країн.
1. Зробити державу ефективною потрібно шляхом реформування інститутів влади.
Сам державний апарат потрібно зменшити в рази та максимально дерегулювати. Взаємодія у ньому має бути простою, зрозумілою та швидкою, адже від цього залежить весь менеджмент в країні.
До всього треба зменшити втручання самої держави у бізнес та дозволити максимальну приватизацію нестратегічних підприємств. Зокрема, зменшити податки особливо для нових підприємств.
2. Створити сильну та незалежну енергетичну систему, адже вона є фундаментом промисловості та нових проєктів.
Енергетика – ключовий фактор під час залучення інвестицій для реалізації проєкту. У ній має поєднуватися атомна енергетика повного циклу, гідроенергетика та залучатися альтернативні джерела.
На восьмий рік війни Росії проти України соромно бути залежними від російських та білоруських енергоносіїв та палива. Тому незалежність у видобуванні газу та виробництві бензину є основою енергетичної безпеки країни.
3. Відновлювати інфраструктуру буде непросто. Тому важливо впустити бізнес до цього завдання, щоб забезпечити фундамент для розвитку країни. Повноцінне життя всіх сфер економіки неможливе без логістики.
Залізниця, хоч і відновлюється досить швидко, та саме на неї ляже найбільше навантаження у повоєнний час, адже вона забезпечує експортні можливості.
Сюди ж входить і необхідність збільшити кількість нових вагонів.
Нам потрібно добудувати вузьку колію з Європи далі в Україну, або широку колію до європейських портів (Константи чи Гданську, наприклад). Бо через різні колії ми змушені перевантажувати експортоорієнтовані товари, що забирає велику кількість часу.
Звісно, у логістичну інфраструктуру не можна не включити й порти, та доступ до них буде заблоковано щонайменше ще на пів року після закінчення війни.
Комплексна робота щодо відбудови житла із прозорими форматами кредитування має бути у першочерговому списку. Особливо важливо зараз масштабувати програму безвідсоткових довгострокових кредитів на житло для військових.
У нас тисячі людей, яким потрібно дати додаткову мотивацію, а з іншого боку – стимулювати економіку. Кожен солдат отримає змогу збудувати собі житло, що стане поштовхом для економіки, а також додатковою перевагою для служби в ЗСУ. Так, зарплата військового буде працювати на майбутнє країни.
4. Інвестувати в Україну має бути не тільки цікаво, а й безпечно. Залучення нових інвестицій під час війни чи навіть після перемоги можливе тільки за умови надання гарантій.
Нам необхідно створити фонд гарантування від воєнних ризиків. Це може бути ефективна система, розпорядником якої буде пул міжнародних страхових компаній. Так інвестиції в промислові об’єкти будуть захищені від комплексу різноманітних ризиків: від потрапляння ракет, мобілізації, окупації і тому подібного.
Окремий державний фонд має надавати пільги для фінансування нових проєктів. Таким чином бізнес зможе залучити довгі гроші на реалізацію проєктів, беручи на себе всі комерційні ризики.
Ці два прозорі механізми із нульовим рівнем корупції можуть дати поштовх для нової індустріалізації країни. Бо, відверто кажучи, будувати в Україні нові заводи й фабрики зараз не цікаво саме через ризики й відсутність додаткових компенсувальних стимулів.
5. Досвід цієї війни показав, що жодні безпекові гарантії від будь-яких країн не дають повноцінної безпеки. Попри будь-які запевнення і формати домовленостей, ми повинні готуватися боронити себе власними силами. Тому країна має повноцінно розвивати власний оборонно-промисловий комплекс.
Саме осучаснення, а подекуди створення з нуля власного ОПК – один з найважливіших трендів повоєнної економіки. Мова про розлогу систему державних замовлень та створення приватних підприємств для їхнього виконання.
Яке саме озброєння ми можемо та повинні виготовляти експертам із військовим досвідом відомо вже зараз. На перших етапах важлива кооперація з Польщею, Словаччиною, Чехією, Румунією, США, можливо, навіть на їхній території. Тут так само важливо підтвердити якісним продуктом сильне ім’я бренду Україна.
6. Продуктова безпека та сільське господарство мають зробити потужний крок вперед. Потрібно фокусуватися не стільки на вирощуванні, скільки на максимальному переробленні. Це має бути інноваційна галузь, яка максимально збільшуватиме додану вартість товарів.
7. Цифровізація буде серед найважливіших трендів розвитку української економіки.
За декілька останніх років і бізнес, і особливо держава, досягли помітних успіхів. Так, державне управління повинно вступити в фазу масштабної цифровізації. Це дозволить не тільки підвищити ефективність роботи, а й зробить її прозорішою.
Завдяки Big Data Україна може стати лідером у Європі серед сервісних технологій та швидкості реалізації державних програм зокрема. Курс на це дасть можливість також залучати IT-фахівців, які зможуть повноцінно реалізовуватися в країні. Саме за них повинні особливо наполегливо боротися. І важливо тут змінити фокус з аутсорсингу на створення готових продуктів.
Продавати світу наші IT-мізки, значить працювати на створення доданої вартості інших країн. Нам потрібно розвивати саме підприємництво в цих технологіях. Тут панівна роль держави, щоб створити умови для таких підприємці, щоб вони мали змогу та бажання залишатися в країні, засновувати компанії в Україні.
Війна перейшла у затяжну стадію, яка не закінчиться найближчими місяцями, особливо зважаючи на рішення йти до повної перемоги. Звісно, за це доведеться платити життями, величезними ресурсами та економікою загалом.
В Україні буде багато зневіри, але нам не можна поступатися й прогинатися цьому злу, адже тоді у нього буде змога з’їсти нас шматочками.
Ми довели, що можемо перемогти. Але нам потрібні потужні рішення, які вже зараз будуть змінювати країну і надихати людей на подальшу боротьбу.
Саме впровадження критично важливих реформ дасть розуміння, за яке майбутнє нашої країни ми боремося. У цей час ми створюємо власне економічне диво, омріяне майбутнє.
Україна понад усе!
