Читаючи стрічку новин, у мене (мабуть, і у вас) відчуття, що світ поволі осипається. Розсипається. Розгойдується. Руйнується.

Коли ж я виходжу в матеріальну реальність, і особливо, коли ми їздимо Україною, в мене відчуття інше. Все стоїть. Пустило коріння. Має запас тверді.

Зліплене мільйонами кроків турботи. Ніхто нікуди не йде.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку