Росія погрожує ядерним ударом. Як вижити, якщо Путін не блефує. Дуже детальна інструкція

Про ядерний удар

Не буду оцінювати ймовірність або неймовірність ядерної атаки Росії по території України, хоча вважаю її малоймовірною, але можливою. Розкажу, як себе захистити, що покласти у тривожний ядерний рюкзак і як діяти, якщо все ж таки "ядерка" сталася. 

На відміну від "що робити у разі війни", людей із досвідом ядерної атаки серед тих, хто живе на планеті Земля, немає. Тому зібрав свій досвід із занять з цивільної оборони, фізики, зокрема ядерної, та інших відкритих джерел, яким довіряю.

Про радіацію. Кілька важливих пунктів

1. Радіація ≠ отрута і радіація ≠ однозначна смерть. Радіація і випромінювання з’явилися одразу ж при виникненні Всесвіту, і живі організми, зокрема й люди, навчилися з нею жити швидше, ніж з бактеріями та вірусами. Наше тіло абсолютно нормально витримує помірні дози радіації та може справитися і з високими.

2. Захистися від радіації можна, іноді навіть досить простими способами.

3. На жаль, у нас немає органів чуття, які б відчували всі типи випромінювання. Людське око здатне бачити лише світлове випромінювання (це теж певним чином радіація), а шкіра відчуває інфрачервоний спектр.

4. Найбільша небезпека – від так званої радіоактивної пилюки, яка містить ізотопи елементів, які розпадаються і відповідно "фонять", тобто випускають альфа-, бета- та гамма-випромінювання.

Види ядерного вибуху

- Наземний: бомба падає на землю і підривається на її поверхні. Плюс: земля дуже поглинає енергію вибуху і дуже зменшує радіус руйнувань. Мінус: дуже потужний брудний вибух із величезним викидом радіоактивного пилу та ізотопів, зараження місцевості – максимальне.

- Повітряний: підрив бомби на висоті 500-1500 м над землею. Плюс: суттєво менше зараження, але й мінус: більші руйнування, адже ударна хвиля набирає розмаху. Це типовий варіант, яким завдають удар ядерною зброєю.

- Підземний: ракета/бомба заходить на 50-150 м під землю і там детонує. Плюс: незначні руйнування на поверхні, мінус: багато зараження у місці удару і тотальне руйнування підземних комунікацій (кабелі, трубопроводи, тунелі) у значному радіусі.

- Висотний: підрив на висотах від 10 км. Плюси: незначне забруднення, хоч досить рознесене по площі, та відсутність руйнування. І як бонус — полярне сяйво. Мінус: сильний електромагнітний імпульс, який підсмажить всю електроніку у значному радіусі.Є такі зони ядерного вибуху:

Зональність ядерного вибуху

Епіцентр ядерного вибуху – це сама точка підриву боєзаряду та радіус в 1-1,5 км від неї. Вижити в епіцентрі вибуху, якщо ви не перебуваєте у захисних спорудах, практично неможливо, все живе очікує миттєва смерть за умови наземного та повітряного вибухів.

Зона руйнувань – територія до 5 км від епіцентру вибуху. Залежно від близькості – від напівзруйнованих будинків до вибитих вікон. Виживання дуже високе, якщо не перебувати на відкритій місцевості.

Зона радіоактивного забруднення – територія може становити від 8-10 км до 20 км, залежно від вітру, погоди та інших факторів атмосфери та рельєфу. Рівень забруднення може бути досить малий, все залежить від типу заряду та висоти підриву.

Фактори ураження після ядерного вибуху

- Світлове та радіо випромінювання, зокрема рентгенівське та гамма. Виникає у момент самого вибуху і триває до кількох секунд. Вплив на людину: у зоні епіцентру — миттєва смерть, у зоні руйнувань — опіки відкритих ділянок тіла і сліпота (як правило, тимчасова), у зоні забруднення — відчуття тепла на шкірі.

- Ударна хвиля. Вибухова хвиля, що спричиняє основні руйнування. Вплив на людину такий же, як і ударна хвиля від конвенційних бомб. Рухається зі швидкістю звуку.

- Електромагнітний імпульс. Неймовірно інтенсивний потік заряджених частинок (електрони, або більш відомий як бета-випромінювання) створює величезне змінне електромагнітне поле тривалістю кілька мілісекунд.

Для людини небезпеки не несе, але для електроніки має руйнівний ефект через явище зворотної індукції, коли у всіх провідниках починає йти струм, який просто їх спалює. Для металевих стовпів і мостів – не відчутно, а для тонких кабелів та майже всієї електроніки – фатально. Не діє, до речі, на оптоволокно і більшість радіоламп. Тому є шанс, що стара дідівська радіола переживе ядерний апокаліпсис.

- Радіоактивний пил та опади (radioactive fallout або просто fallout) – це не прореагований плутоній, радіоактивні ізотопи, що утворилися при розпаді, та матеріали, які не були радіоактивними, але, при дії на них гамма- та рентгенівського випромінювання, такими стали (т.з. процес іонізації).

Ймовірно, це навіть більш деструктивний фактор, ніж ударна хвиля, через довготривалий вплив. Вплив на людину: поступове ураження організму у випадку проникнення в тіло. Ефект помітний лише у середній та довгій перспективі, якщо ви не пішли збирати залишки бомби відразу в сам епіцентр через п’ять хвилин після вибуху. Ефект цього фактору може тривати від кількох годин до кількох десятків років.

- Радіоактивний дощ. Внаслідок збурення атмосфери перепадами тиску через годину-дві конденсується волога та починає йти "брудний дощ". Він дуже радіоактивний, контакт з ними може призвести навіть до гострої променевої хвороби. Саме радіоактивний дощ відповідальний за більшу частину жертв атаки на Хіросіму.

Від кожного фактору ураження після ядерного вибуху існують свої методи захисту. Будете здивовані, але їх випробували на атомних полігонах у 50-60 роках XX століття, поки такі експерименти не визнали негуманними та не заборонили.

Тепер – як підготуватися, щоб захиститися

Зберіть тривожний ядерний рюкзак. Зважте, що це все на додаток до стандартного "тривожного рюкзака".

1. Два комплекти зручних штанів, найкраще військових, оскільки там щільна напівсинтетична тканина.

2. П’ять штук поліетиленових дощовиків.

3. 5-10 пар бахіл, можна медичні.

4. Рулон сміттєвих пакетів, чим товщих.

5. Шість штук Респіраторів FFP2, а ще краще – FFP3. Рекомендовано нашого виробництва. Кожен в окремому упакуванні.

6. Скотч, ідеально армований, будь-який.

7. Чотири пари гумових господарських рукавиць.

8. Окуляри – такі, як для роботи з болгаркою.

9. Три пачки паперових серветок.

10. Два флакони засобу для зняття лаку.

11. Три літри води у поліетиленовій тарі. Що товще стінки, то краще.

12. Компас механічний. Саме механічний, а не на телефоні.

13. Карти місцевості: або купіть, або знайдіть в інтернеті та надрукуйте. Олівець, ручка.

14. Лічильник Гейгера або ж детектор радіації. Один на сім’ю. Варто потурбуватися і про повербанк і/або батарейки для нього.

15. (Опціонально) Радіоприймач, обов’язково з КХ/СХ діапазоном. 

Почалося — вибух стався

Після оповіщення про ядерну небезпеку (а 99% ймовірності, що про неї сповістять), беремо ядерний і тривожний рюкзаки та спускаємося у найглибший підвал чи місце, у яке можемо залізти. 

Якщо таке оповіщення застало вас на вулиці/в дорозі/на роботі/ і у вас не має з собою "ядерного рюкзака" — знаходите найближчу шпарину, яму, підвал і так далі. Вимикаєте телефон, виймаєте всі металеві предмети та електроніку з кишень. Лягаєте на підлогу обличчям вниз, очі затуляєте долонями.

Носіть із собою маску FFP2/3, а краще дві. Її вага 10 грамів, їх можна розкласти по кишенях усіх курток. Вдихання радіоактивного пилу — це найшкідливіше для організму, після осідання в легенях вона буде труїти вас все життя. Далі – шукайте воду і прямуйте від епіцентру вибуху в сторону евакуації. 

У глибокому підвалі, наприклад, на -2, -3 поверсі й нижче, ядерний удар можна пережити навіть в епіцентрі, якщо підрив буде повітряний. Тому говорити, що епіцентр — це 100% смерть, все ж не варто. І ховатися треба завжди, навіть якщо ви раптом знаєте, що у ваш район точно летить "ядерка".

Удар, вибух… чекаємо, коли все відшумить і стихне, тобто пройде ударна хвиля і починаємо евакуацію. Якщо вас не завалило і при вас ядерний рюкзак:

1. Одягаємо маску FFP3.

2. Одягаємо рукавиці.

3. Одягаємо дощовик.

4. Одягаємо окуляри та бахіли.

5. Обмотуємося й ущільнюємо, де можливо, скотчем, ніби робимо саморобний загальновійськовий захисний костюм.

Беремо із собою рюкзак(и), попередньо загорнувши їх у сміттєвий пакет, і виходимо на поверхню. 

Вмикаємо детектор, міряємо фон. Все, що вище 100 мкР/год — це вже не добре. Але у нашій ситуації – це прийнятно, можливо буде і вище.

Коли вийшли з укриття

Визначаємо, де був епіцентр вибуху, і рухаємося від нього. 

Як його визначити? Однозначного механізму немає, орієнтуйтеся на зону основних пожеж, скоріше, там і був епіцентр. Також по характеру руйнувань можна подивитися, звідки прийшла ударна хвиля.

Далі все, як на практичних заняттях з географії в школі: карта, компас і вперед. Ідея така: відійти якнайдалі від епіцентру, кілометрів 10-15 щонайменше, і вже там чекати на евакуацію. Або рухатися далі, за можливості.

Рухаємося наступним чином:

- Що три години змінюйте маску, а через 8-10 год — дощовик. Якщо дощовик порвався — змінюєте негайно.

- Маску знімаємо лише для того, щоб попити-поїсти.

- Якщо забруднили руки або обличчя, протираємо шкіру паперовими серветками, змоченими засобом для зняття лаку. (Якщо знайдете пів літра ацетону — це бінго). Це буде наш аналог старого доброго індивідуального протихімічного пакета ІПП-8.

- Переодягатися слід у приміщеннях, а ще краще — підвалах, де немає протягів.

- Якщо попали під дощ, біжіть в укриття і там переодягніться (дощовик, маска, рукавиці).

- Якщо зайшли в зону, де детектор показав рівень радіації, що зашкалює,  повертайтеся тим самим шляхом назад у точку, де рівень спаде, і шукайте новий шлях.

- Пам’ятайте про пріоритети: ваша особиста безпека, безпека сім’ї, безпека інших.

- (Майже) вся вода, особливо ближче до епіцентру, буде заражена, тому вода у пластикових пляшках – найцінніший ресурс. Спрага буде найбільшим болем, особливо через велику кількість пожеж і поранених з опіками. Ділитися водою з кимось чи ні — ваша справа. Пити воду з відкритих джерел — категорично заборонено. Шукати воду в батареях чи зливних бачках — залишимо для сценаріїв постапокаліптичних фільмів.

- Дозиметр-детектор радіації періодично протираємо засобом для зняття лаку, адже на ньому збирається пилюка, і він може почати "підбріхувати".

- Серветки після протирання, так само, як використані дощовики, рукавиці та маски, викидаєте.

- Дотримуєтеся принципу: (а) чисте і брудне — окремо і (б) чисте може стати брудним, але ніколи не навпаки.

Головні ваші задачі

1. Вижити. Ваша задача – залишитися живим(-ою), з мінімальною шкодою для здоров’я.

2. Протриматися два дні. Після того всі рівні радіації прийдуть у контрольовану норму.

3. Покинути зону небезпеки та дістатися до пунктів евакуації, які обов’язково будуть організовані Державною службою з надзвичайних ситуацій України та нашими союзниками.

Питання-відповіді

- Чи не краще лишитися у підвалі на два дні-тиждень, якщо у мене/нас є запас води та харчів?

- Так можна робити тільки тоді, якщо ви перебуваєте у спеціалізованому сховищі, яке обладнане фільтрацією повітря. Такі є, але їх мало, і це точно не підвал вашого будинку.

Якщо ж ви засіли у звичайному підвалі з упакуванням тушкованки та бочкою води, всі ті сім днів будете дихати неочищеним повітрям, яке надходить ззовні. А якщо повітря у ваш підвал не поступає, бо все заклеїли (сумнівно, що встигнете зробити те до вибуху), то помрете від отруєння вуглекислим газом, який самі ж продукуєте.

Попадання радіоактивної пилюки в легені — це незворотний процес. Ізотопи страшні тим, що активні у хімреакціях, тому наш організм втягує їх з превеликою радістю. А потім вони будуть випускати радіацію до кінця вашого життя, спричиняючи важкі хвороби, зокрема хронічну променеву.

- Чи можна пересуватися автомобілем?

- Якщо він на ходу і якщо є як проїхати — вперед. Але сумнівно, що так буде, тому розраховуйте тільки на свої дві ноги.

- Чому кілька разів у тексті згадувався поліетилен?

- ПЕ прекрасно затримує альфа- і бета-випромінювання, а також і гамма-, щоправда, для цього його треба досить товстий шар. Тому ПЕ дощовик цілком нормально зупинить важкі радіоактивні частинки та на додаток ще й захистить від радіоактивної пилюки.

- Я прочитав на сайті CDC та/або Центру громадського здоров'я МОЗ України, що у разі радіаційної аварії треба залишатися у приміщенні до прибуття служб.

- Ядерний вибух і радіаційна аварія — це різні речі. У разі аварії, наприклад, на АЕС, відбудеться розпилення радіоактивних частинок на значну площу (тисячі квадратних кілометрів), але руйнувань інфраструктури не буде. Тому у вас, найімовірніше, буде абсолютно цілий дах над головою, тектиме вода з крана, працюватимуть електроприлади й ще багато інших благ. Зрештою, так, як це було, коли стався вибух на Чорнобильській АЕС. У такому разі й справді треба залишатися вдома та чекати вказівок ЦО.

У разі ядерного вибуху все інакше: концентрація на відносно малій площі (до сотні-півтори квадратних кілометрів), колосальні руйнування, знищені комунікації та інфраструктура. Залишатися в такій зоні — це більше ризиків, ніж з неї йти. Крім того, вийти із зони тотальної небезпеки можна, подолавши лише 4-5 км, що не є надскладною задачею.

- Як захистити та рятувати дітей?

Розділімо дітей за віком, адже техніка буде відрізнятися.

Немовлят і дітей віком до 18 місяців найкраще помістити в люльку/візочок, яку ви обгортаєте поліетиленом і спереду залишаєте отвір, через який будете діставати дитинку для заміни підгузок та годування. Цей отвір закриваємо кількома шарами марлі. Якщо немає люльки — слінг і закрити дитині органи дихання (рот, ніс) марлею у кілька шарів або одягом, якщо такої нема.

Люльку завжди несемо в руках, ніде за будь-яких умов не ставимо. Виняток – закриті приміщення, де ви зупинилися, аби змінити респіратори чи одяг.

Дітям від двох років можна одягнути дитячі медичні маски, для певності – дві на раз. У такому віці ваші діти вже зможуть якось сказати вам, якщо їм буде важко дихати.

Для дітей від шести-семи років заходи із захисту такі ж, як і для дорослих.

Після виходу із зони ураження люльку і всі дитячі речі, що ви взяли зі собою, прийдеться викинути.

- Як захистити тварин?

- Методички 60-70 років XX століття взагалі нічого не писали про домашніх тварин. Розраховувалося, що доведеться покинути. Коровам та коням мали накластися пов’язки на рот і ніздрі, але це – з жанру фантастики.

Так все ж, як? Котів та невеликих собак ховаємо у контейнер для переноски, обмотаємо його поліетиленом, залишаючи отвір для доступу і дихання. Цей отвір закриваємо марлею в кілька шарів.

Для більших собак робимо так: обмотуємо їх в одяг, а якщо маєте для них якісь зимові речі, вдягаємо їх. Намордник обмотуємо марлею і вдягаємо собаці.

Ваша задача — вижити. За будь-яку ціну. Щоб не сталося. Ми ж вірили, що Росія нас не здолає. І вона не може наразі це зробити! 

Тож вірмо в те, що жодні "ядерки" нас не знищать!

Оригінал