Перші реакції Заходу та українського керівництва на відкрите вторгнення російських військ в Україну показують, що життя нас не вчить. Проти Росії, як і раніше, застосовується політика стримування, а не протидії.

Ми, як і раніше, замість чіткої, жорсткої відповіді віддаємо перевагу напівтонам. Як і раніше, не називаємо речі своїми іменами, як і раніше, керуємося тактичними інтересами на шкоду стратегічним цілям.

Київ, попри визнання Росією на території України двох "незалежних" "держав", досі сумнівається, чи це є виходом Росії з "Мінська". Для Банкової це тільки "може свідчити про свідомий вихід РФ із Мінських домовленостей".

Воєнний стан ми теж не вводимо, чекаємо "повномасштабного наступу". Тобто відкрите введення російських військ на нашу територію – це, з погляду нашого президента, ще не наступ…

Своєю чергою президент США Джо Байден підписує санкції не проти Росії, а проти бойовиків на Донбасі! Ними забороняються американські інвестиції в Донецьк-Луганськ, та постачання товарів з окупованих територій Донбасу в США.

Вашингтон оцінює указ президента Росії Володимира Путіна про незалежність терористичних організацій ДНР і ЛНР та відкриту інтервенцію російських військ в Україні не як пряму агресію, а як порушення зобов'язань Москви щодо Мінська.

Накладати санкції на ОРДЛО, а не на РФ – це все одно, що судити машину, яка збила пішоходів, а не водія, який сидів у ній.

Очевидно, що така позиція лише стимулює РФ до подальшої агресії. І вона буде – сьогодні в цьому вже немає сумніву. Інакше, навіщо Путіну вводити російські війська на територію ОРДЛО? Хіба він не знає, що Україна не збирається нападати, і хто насправді стріляє по дитячих садках?

Самозаколихуючі надії "експертів" та політиків про те, що Кремль визнав бойовиків ДНР-ЛНР у нинішніх "кордонах", - смішні. Росія визнала незалежними державами не ОРДО та ОРЛО, а терористів ДНР та ЛНР, а їхньою територією в їхніх "конституціях" названі території Донецької та Луганської областей України цілком. Тобто бої за Маріуполь та Краматорськ – це лише питання часу. А після такої реакції Заходу та Києва, очевидно, що часу не настільки далекого.

Те, що Путін відкрито ввів в ОРДЛО російські війська, свідчить про те, що він уже не збирається ховатися за спинами "шахтарів і комбайнерів". Це відкритий виклик Заходу та відкрите оголошення війни Україні.

Укладання Москвою деяких "договорів" з терористичними організаціями ДНР-ЛНР – це однозначний вихід Москви з Мінська. А це означає насамперед похорон першого пункту Мінських угод – зобов'язання про припинення вогню.

Що змінилося?

І чи є сенс у збереженні Мінська у якомусь форматі? Як би не лаяли "Мінськ", але поки Україна не виконувала його у тому вигляді, як цього хотіла Москва, він був фактором внутрішньополітичної напруги, але не завдав шкоди. Ми все одно не звільняли би свою територію. Тобто він нам не заважав. Але він був фактором стримування Росії.

Сьогодні він таким уже не є. Отже, навіть якщо Росія сама захоче продовжувати гру в мінський "цирк", для України він уже не має сенсу.

Потрібно змиритися з новою реальністю та моделювати її під себе. І переможцем у цій новій реальності війни буде той, хто провокуватиме, а не реагуватиме.

Не треба боятися спровокувати Росію! Якщо їй потрібно напасти, вона сама спровокує себе на це.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Росіяокупаціявійна росії проти українитерористиЛНРДНР