Якими є цілі Росії на 2026 рік

Після поразки під Києвом і відступу у 2022 році Росія провалила чотири стратегічні цілі: політичну дестабілізацію України, економічне та енергетичне виснаження, розкол суспільства, підрив міжнародної підтримки. Єдине, що лишається у РФ, – присутність її армії на частині українських територій. Утім, на фронті також Росія не досягла своїх цілей.

Російська економіка ослаблена, армія зазнає великих втрат, а режим і еліти існують тільки завдяки війні, яку ідеологічно підживлює пропаганда.

Саме тому 2026-й стане роком гібридної ескалації.

Путін не знає, що таке мир, якщо це не "капітуляція України", якої не буде. Тому продовження ескалації для РФ за будь-якого сценарію – неминуче.

У 2026 році Росія діятиме за кількома напрямами.

1. Саботаж – удари (диверсії) проти європейської оборонної промисловості, логістиці та ланцюгах постачання зброї Україні. Перші спроби вже відбувалися: підрив колій в Польщі, пожежі на оборонних підприємствах Європи. Цією діяльністю займається ГРУ та СЗР РФ.

2. Дезінформація і когнітивна війна – максимальний тиск під час виборів у Європі, зокрема в Угорщині, та на виборах у США – неминучий. Фінансування пропаганди зростає на мільярди.

3. Примус і залякування – системні військові демонстрації, порушення повітряного й морського простору, ядерна риторика як інструмент психологічного тиску, "орєшніки" – традиційна стратегія страху для ультиматумів у дипломатії.

Але варто розуміти: економіка війни для Росії нежиттєздатна без підтримки країн Глобального Півдня. Реальні воєнні витрати наближаються до пізньорадянських рівнів, доходи від нафти й газу впали на третину, суверенний фонд тане, а війна коштує значно дорожче, ніж Кремль визнає публічно. Росії вигідна пауза.

Конвенційні можливості вичерпуються: темпи наступу вимірюються десятками метрів на день, втрати – сотнями тисяч, радянські запаси техніки закінчуються, а нове виробництво не перекриває втрат, хоча Росія нарощує кількість ракет, дронів, танків і гелікоптерів.

Водночас Європа досі не вибудувала повноцінного стримування гібридних атак – саботаж, кібератаки та диверсії часто сприймаються як окремі "інциденти", а не елементи системної війни. Європа уникає реальності, мілітаризація вкрай повільна, готовність суспільств до загроз – незадовільна. Система протидії дезінформації відповідає мирному часу, а не активній когнітивній війні, яку вже декілька років проти Європи активно веде РФ.

Стратегічний вибір Заходу простий – подвоювати тиск, якщо режим Путіна обере війну.

Обмеження російського ВПК, якщо РФ обере мир.

Формула, в якій Путін прикривається миром і продовжує мілітаризацію, гарантує ще більшу війну з часом.

Путін робить ставку на те, що Захід не готовий карати Росію нижче порогу Статті 5.

2026 рік дасть розуміння, чи Європа засвоїла цей урок – або Кремль спробує зламати Захід гібридно там, де не зміг військово. І потім почне новий наступ на Європу.

Оригінал