Спорт, страх і відкат: як чиновники заробляють на дефлімпійцях

Дефлімпіада (змагання серед спортсменів із вадами слуху) у Токіо розпочалася 15 листопада. Для України це мали бути дні спортивної гордості. Особливо в настільному тенісі, де ми традиційно сильні й де команда роками готувала склад, здатний привезти золото.

Проте замість переможних титулів і національного прапора над п’єдесталом ми отримали масштабний скандал, який розгорівся просто перед змаганнями. Скандал, що напряму ставить під загрозу медалі та репутацію країни.

Останніми тижнями в медіа вийшло декілька публікацій про те, як чиновники заробляють гроші на глухих спортсменах, перетворивши спорт інвалідів на інструмент тиску, страху та відкатів. Йдеться про значні кошти – близько $20 млн, які отримають спортсмени-інваліди призовими на змаганнях.

Причому першоджерелом інформації стали не журналісти чи спортивні експерти, а безпосередньо спортсмени. Вони стверджують: у спорті людей з інвалідністю, як серед дефлімпійців (спортсмени з вадами слуху), так і паралімпійців, працює жорстка система залякування та збагачення. І нинішній конфлікт у дефлімпійській збірній з настільного тенісу став каталізатором суспільного резонансу.

Позиція чиновників добре зрозуміла. Спортивна Федерація глухих України розповсюдила заяву з промовистим заголовком "Сенсація чи фейк", де емоційно заперечила інформацію від спортсменів. І тому я вирішив поспілкуватися безпосередньо з атлетами, за плечима яких немає міністерства з потужним бюрократичним апаратом, а є лише воля, важкі тренування і, мабуть, загальна для всього людства потреба – потреба справедливості.