Під шарами бетону. Підземне місто – які технології потрібні, щоб жити там 100 років

Українцям нескладно уявити Апокаліпсис, коли все цивільне населення переховується під землею. Від лютого 2022 року, певно, не було українця, який хоч раз не шукав би безпеки в укритті.

Проте часто-густо укриттями ставали вогкі підвали будинків чи погреби з мишами, де спати доводилось на сирій землі в куртках.

Зовсім інша картина – у Фінляндії, яка має 1200 км спільного кордону з Росією та чекає на повторне російське вторгнення з 60-х років. За цей час у країні побудували понад 50 000 бетонних бункерів. Пів тисячі з них розміщені в самій столиці – Гельсінкі, з’єднані мережею підземних тунелів, що простягаються на 200 миль.

Одне з наймасштабніших укриттів Швейцарії – тунель Зонненберг, сім поверхів під землею. Він розташований прямо під Альпами на трасі довжиною 1,5 км і проєктувався під 20 000 людей.

Та є одна проблема. Жодне з цих укриттів не придатне для того, щоб жити там тижні і місяці, а тим більше пережити ядерну зиму. Так чи інакше, але доведеться відкрити двері і вийти назовні.

Проте що, якби можна було жити під землею і 100 років? Чи це взагалі можливо? Які для цього потрібні були б технології?

Маленький спойлер – архітектори не стоять на місці. Бетонні укриття минулих століть можна сміливо назвати не захистом, а бетонними домовинами. Зараз вже існують концепції, які дозволяють жити під землею десятки років. Технологічно це цілком реально.

Редакція LIGA.net детальніше розібралася у цих технологіях разом із провідними спеціалістами з архітектурних бюро MVRDV та de Architekten Cie. (Нідерланди), Туринського політехнічного університету, уряду Токіо, Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), Федерального бюро оборони і цивільного захисту Швейцарії, Харківської академії дизайну та мистецтв, Національної академії сухопутних військ ім. Сагайдачного, Українського Католицького Університету та NASA.