Революція без рятівників. Іранська опозиціонерка про боротьбу зумерів проти аятол та монархів

Голова Жіночого комітету Національної ради опору Ірану (NCRI) Сарвназ Чітсаз в інтерв’ю LIGA.net розповіла про криваву ціну іранської революції, де тисячі жертв лише підсилили волю народу до боротьби. Свідчення з країни та з вигнання вказують, що попри масові страти, репресії й інформаційну блокаду, іранці готові йти до кінця у своїй "останній битві".Що зараз відбувається в Ірані та на кого покладають свої надії революціонери – розповідає іранська опозиціонерка."Понад 3000 вбитих не зламали опору". Чому революція не завершується– Де ви перебуваєте зараз? – У Європі. Як і десятки тисяч прихильників опору, яких змусили покинути Іран, я десятиліттями не можу повернутися додому. Теократичний режим дав зрозуміти: повернення означає неминуче ув'язнення, тортури чи страту.З 1981 року режим стратив понад 120 000 політв'язнів. Лише влітку 1988 року знищив 30 000 політв'язнів за кілька тижнів. Багато страчених відбували покарання лише за поширення листівок чи участь у мирних демонстраціях. Деякі були підлітками.Терор режиму поширюється за межі Ірану. Вони вбивали дисидентів у Європі, намагалися підірвати наші зібрання в Парижі та Албанії, стежать за втікачами чи не в кожній західній країні. Життя у вигнанні – не вибір, а наша ціна опору.– Чи маєте контакти з іранцями в Ірані? – Блокада інтернету дуже ускладнила комунікацію. Режим навчився з попередніх повстань, що відключення зв'язку – важливе для приховування їхньої різанини. Вони розгорнули військове обладнання для глушіння, відключили мобільні мережі та заблокували практично всі міжнародні платформи.Попри це, іранський опір підтримує контакти через мережу організованих таємних осередків. Вона розроблена для таких моментів і будувалася десятиліттями.Попри 3000 убитих, масові арешти, рішучість іранців не похитнулася. Люди описують це як "останню битву", де шляху назад немає.Економічна руйнація, інфляція понад 40%, обвал валюти на 70% за рік, брак води та електрики штовхнули людей за межі страху. Їм нічого втрачати. Революція набирає обертів. Люди не бояться віддати життя, щоб покласти край релігійній диктатурі. Фраза, яку чуємо: "Або переможемо, або помремо у цій спробі". Це не гучні слова, а фундаментальний зсув у психології народу."Іранці не хочуть ні теократії, ні монархії". Яких цілей хочуть досягти іранці– На що і на кого сподіваються іранці?– На себе, на організований опір, на бунтівну молодь. Іранський народ не чекає на рятівника з-за кордону чи повернення з вигнання принца на білому коні. Іранці скандують на вулицях: "Смерть гнобителю – чи то шах, чи вождь!" Це гасло відкидає нинішню теократію та повернення до монархії.Іранці хочуть демократичну республіку, обрану на вільних виборах. Відокремлення релігії від держави. План із 10 пунктів, сформульований президенткою NCRI Мар'ям Раджаві, окреслює ці прагнення – гендерна рівність, права меншин, скасування смертної кари, без’ядерний статус, мир з усім світом.Іранці хочуть, щоб їхню боротьбу визнав світ. Вони розраховують не на військове втручання, а на політичну і моральну підтримку, економічний тиск на режим. Хочуть, щоб КВІР визнали терористичною організацією, санкцій проти посадовців. Хочуть, щоб їхню боротьбу визнали.Читайте такожТрамп не прилетить? Чому США не поспішають допомогти повстанню в Ірані"Протестувальників убивають, але вони роззброюють силовиків". Чи є у революціонерів стратегія – Чим і чому ці протести відрізняються від попередніх?– Вони пройшли якісну трансформацію. Це не пасивний протест, а активний опір. У багатьох містах протягом минулих тижнів люди вистояли проти Корпусу. Попри те, що злочинці КВІР та Басідж (добровольці, які виконують функції народної міліції. – Ред.) і агенти розвідки стріляють бойовими кулями й жорстоко розправляються з учасниками протестів.У багатьох випадках бунтівній молоді з неймовірними жертвами вдалося роззброїти силовиків, змусивши відступити, підпалити їхні авто та мотоцикли. Їм вдавалося звільнити міста та взяти їх під контроль на кілька годин – Малекшехр, Абданан, Фуладшехр.Навіть якщо побачимо тимчасове зниження активності через масові вбивства та репресії, революція не зупиниться. Умови, що її спровокували, незмінні та погіршуються щодня.Ключова відмінність цього повстання – покоління Z, бунтівна молодь та підрозділи опору. Йдучи на величезні жертви, вони захищали учасників протестів і не раз ефективно відштовхували КВІР та інших силовиків.У місті Бабол молодь увірвалася у дві дільниці поліції, роззброївши офіцерів та забравши їхнє спорядження. У місті Кучан захопили офіс губернатора та спалили базу КВІР. У кількох містах збудували барикади, організували комітети оборони районів і розробили системи раннього попередження."Режим готовий убити скільки завгодно іранців". Які перспективи режиму аятол– Хто є основними силами, що підтримують режим?– Всередині країни це КВІР – база режиму у військовому та економічному плані. Він контролює 40-60% економіки через підставні компанії, фонди та володіння основними галузями промисловості.Ополчення Басідж налічує кількасот тисяч осіб і служить вуличними силовими структурами. Його розгортають для придушення протестів і тероризування міст.Міністерство розвідки й безпеки займається стеженням, інфільтрацією та цілеспрямованими вбивствами в Ірані та за кордоном.Будь-яка влада у світі, яка активно не засуджує масові вбивства і не підтримує іранський народ, практично допомагає режиму вижити. Мовчання – це співучасть.Ті, хто продовжує економічні відносини з режимом, відмовляється визнати КВІР терористичною організацією, прагне "діалогу та взаємодії", поки людей розстрілюють, дають кисень диктатурі, що вмирає.– Чи готовий режим убити стільки іранців, скільки буде потрібно для виживання?– Без вагань. Він не має моральних обмежень. Докази переконливі – понад 3000 убили за два тижні.Зараз тіла зберігають на складах у портовому місті Бандар-Аббас. З сімей беруть по $16,6 тис. за право забрати їх. Лише у центрі судово-медичної експертизи Кахрізак понад 400 тіл. Лікарням наказано фальсифікувати свідоцтва про смерть, вказуючи "серцевий напад" або "нещасний випадок" замість вогнепальних поранень.Режим має бути повалено. Його неможливо реформувати. Не можна знайти "поміркованих" у структурі, збудованій на крові. Виживання режиму залежить від терору, тому він вбиватиме безмежно.– Чи є способи переконати сили безпеки припинити вбивства чи приєднатися до протестувальників?– Дезертирство вже почалося на нижчих рівнях. Є випадки, коли поліціянти відмовляються від наказу стріляти. Деякі члени Басідж залишили пости. Ситуація буде прискорюватися з ростом повстання.Керівництво КВІР та старші командири – ні. Їхні влада і багатство залежать від режиму. Багато хто має руки по лікоть у крові за десятиліття репресій. Вони знають, що зміна режиму означає відповідальність та суди за злочини проти людяності."Пахлаві – це не опозиція, а співпраця". Чому іранці не підтримують монархію– Яка стратегія протестувальників? Чи є план?– Є. Основа – організоване повстання, очолюване загонами опору, що систематично розширюють контроль.Швидке розширення протестів від торговців з середнього класу базару Тегерана до викладачів та студентів університетів, а потім на 220 міст – найкраще свідчення ролі організованого опору.– Опозиція в Ірані єдина чи існують різні групи?– NCRI, якій 44 роки, є найтривалішою опозиційною коаліцією в країні. Вона об'єднує різні політичні течії навколо демократичних принципів та плану з 10 пунктів.Вона має організовану присутність в Ірані. Наші підрозділи опору та інфраструктура перетворюють політичну опозицію на революційний потенціал, що є неможливим для груп, які покладаються лише на соцмережі. У них є підписники, у нас – бійці на місцях.– Чи має шах Реза Пахлаві авторитет серед іранців? – Ні. Монархію було відновлено в результаті перевороту ЦРУ та МІ6 у 1953 році – після того, як народ спробував встановити демократію. Тоді почалися катування та вбивства дисидентів. Партії заборонили. Корупція стала масовою.У 1979 році іранський народ повалив монархію Пахлаві не тому, що хотів теократії, а тому, що пережив 54 роки диктатури. Ніде в новітній історії жодна повалена стара монархія успішно не повернулася до влади. Ні Романови, ні Бурбони. Ця корумпована династія жила в розкоші останні 47 років, не витрачаючи ні копійки з вкраденого багатства на Іран чи іранців.Пахлаві не має організації в Ірані. Він говорив на камеру про контакти з КВІР і Басідж. Він припустив, що Корпус може відігравати певну роль у майбутньому Ірану. Це не опозиція, а співпраця.Режим просуває Пахлаві, бо він не становить загрози. Агентів КВІР спіймали на тому, що проникали на протести та скандували гасла за Пахлаві. У дипфейкових відео замінюють антирежимні гасла на промонархічні.– Чи існують ризики військового перевороту, якщо КВІР захопить владу?– У нас є приказка: "Вовк вовку очей не виколе". Це чудово описує стосунки між КВІР та владою теократів.КВІР не відокремлений від режиму, він є режимом. Вони контролюють економіку, вбивають, керують ядерною програмою. Хаменеї – під захистом Корпусу. Аятола та КВІР – дві сторони однієї медалі.Сценарій "перевороту" КВІР проти мулл – фантазія, у якій апарат репресій має стати агентом реформ. Це магічне мислення. Вони не повалять систему, яку втілюють.– Чи існує ризик розпаду або громадянської війни серед етнічних меншин? – Ні. Це пропаганда режиму, щоб залякати міжнародну спільноту, змусити її підтримати статус-кво.Іран – не Ірак, не Лівія і не Сирія. Він має 3000 років безперервної національної ідентичності та культурної єдності. Його не створили колоніальні держави, які малювали лінії на мапах, де заманеться. Наша національна свідомість передує більшості європейських держав.Курди, азербайджанці, белуджі, перси, араби – усі беруть участь у повстанні, скандуючи ті самі гасла, переслідуючи ті ж цілі. Всі хочуть свободи та прав у Ірані. Режим – джерело розколу та напруженості. Усуньте його, і напруженість зменшиться.– Який найімовірніший сценарій розвитку ситуації?– Найімовірніший сценарій – режим на шляху до краху, через економічне банкрутство, глобальну ізоляцію та втрату легітимності. Він може використовувати терор лише для тимчасового виживання.Міжнародний тиск, зокрема посилення санкцій, життєво важливий, щоби режим швидше впав. Це зменшить людські втрати. Повернення Пахлаві – хибна перспектива. Іранці відкидають усі диктатури.– Якими будуть відносини Ірану з Росією в разі перемоги революції?– Протестувальники вимагають світської, демократичної республіки, заснованої на плані з 10 пунктів. Майбутній Іран має бути відданий миру, співіснуванню і міжнародній співпраці, припинити втручання у справи інших країн та поважати їхній суверенітет.Читайте такожІран може стати партнером України – Семиволос про протести в одному зі стовпів "осі зла"