Як перемогти у позиційній війні. Переклад повної версії статті генерала Залужного

Розпочавши широкомасштабну збройну агресію проти України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація спровокувала початок безпрецедентної світової безпекової кризи, найбільшої з часів завершення Другої світової війни. Про це пише головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний у колонці для The Economist.

Російський великодержавний шовінізм, помножений на хворі імперські амбіції, поступово перетворює розпочатий нею в центрі Європи воєнний конфлікт на збройне протистояння демократичного і авторитарного політичних режимів з перспективою його поширення й на інші регіони планети, з побудованими за подібними геополітичними моделями (Ізраїль та сектор Гази, Південна та Північна Корея, Тайвань та Китай тощо).

Недостатня дієвість наявних світових політичних регуляторних механізмів, насамперед ООН та ОБСЄ, не залишає Україні вибору, аніж поновлення її територіальної цілісності після широкомасштабної збройної агресії в межах міжнародно визнаних кордонів 1991 року, виключно військовою силою, вирішальну роль в якій відіграють її Збройні Сили.

Вступивши у війну з більш потужним противником, у якого багато зброї і набагато більший мобілізаційний потенціал, Україна не лише змогла його зупинити, але й провести у 2022 році вдалий контрнаступ та відкинути противника на багатьох напрямках. Народ України продемонстрував свою готовність не на словах, а на ділі — покласти душу і тіло за свою свободу.

Однак з огляду на багато суб’єктивних та об’єктивних причин, війна на сьогоднішньому етапі поступово переходить до позиційної форми, вихід з якої в історичній ретроспективі завжди був складним — як для ЗС, так і для держави в цілому.

Тому особливої актуальності у сучасних умовах набувають питання усвідомлення причин виникнення такої ситуації, пошуку можливих шляхів виходу з неї та зміни характеру й перебігу цієї війни на користь України.

Аналіз нинішньої ситуації, в якій перебувають ЗС України й інші складові Сил оборони держави, свідчить, що для відходу від позиційної форми ведення воєнних дій необхідні:

• завоювання переваги у повітрі;

• подолання глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень (МВЗ);

• підвищення ефективності контрбатарейної боротьби (КББ);

• створення та підготовка необхідних резервів;

• нарощування спроможностей радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Тому визначення причин переходу воєнних дій до позиційної форми та пошук можливих шляхів виходу з цієї ситуації, очевидно, повинно здійснюватися саме за цими основними складовими.

Слід зауважити, що названі вище складові жодним чином не нівелюють роль та місце ракет і боєприпасів, артилерійських систем, ракетних комплексів, засобів РЕБ, інших зразків озброєння та військової техніки, які надаються партнерами. Вони лише доповнюють їх у контексті нарощення спроможностей Сил оборони шляхом нових технологічних рішень та інноваційних підходів на шляху виходу з позиційної кризи на лінії зіткнення.

Розглянемо такі причини детальніше.

Причини переходу воєнних дій у позиційну форму

Щодо завоювання переваги у повітрі: сучасне воєнне мистецтво передбачає завоювання переваги у повітрі для успішного проведення масштабних наземних операцій. Це знайшло своє відображення як у доктринах збройних сил держав-членів НАТО, так і у керівних документах збройних сил Російської Федерації.

Збройні Сили України вступали у війну, маючи 120 літаків тактичної авіації, з яких лише 40 були визнані технічно придатними до застосування, та 33 зенітних ракетних дивізіони середньої та малої дальності, з яких лише 18 мали повністю справну техніку.

Завдяки матеріально-технічній допомозі країн-партнерів Україна посилила свою авіацію та систему протиповітряної оборони. Зокрема, були отримані літаки винищувальної та штурмової авіації, а також гелікоптери радянського виробництва.

Суттєво була нарощена кількість зенітних ракетних комплексів (систем), переважно завдяки засобам західного виробництва, зокрема, переносним зенітним ракетним комплексам Martlet, Starstreak, Piorun, Mistral, Stinger, Grom, зенітним самохідним установкам Gepard, зенітним артилерійським комплексам Skyneх, зенітним ракетним комплексам Avenger, Stormer, Patriot, Hawk, IRIS-T, NASAMS, SAMP-T, Crotale-NG.

Завдяки цьому з початку широкомасштабної збройної агресії Російська Федерація втратила таку кількість літаків, яка приблизно відповідає чисельності авіації однієї повітряної армії, а гелікоптерів – приблизно на 13 полків (бригад) армійської авіації. До того ж втрати засобів ППО противника різних типів вже перевищують 550 одиниць.

Попри такі втрати, на сьогодні противник продовжує мати суттєву перевагу у повітрі, що ускладнює просування наших військ та є одним із ключових факторів, який трансформує характер воєнних дій у позиційну форму.

Але, попри суттєву кількісно-якісну перевагу противника в авіації та засобах ППО, він не може конвертувати її в повне панування у повітрі завдяки вдалій роботі наших підрозділів безпосереднього протиповітряного прикриття військ, які постійно збільшують рахунок уражених засобів повітряного нападу.

Це приводить до того, що противник не відчуває себе спокійно в небі України, його авіація намагається не входити в зони дії наших зенітних засобів та застосовує авіаційні засоби ураження переважно з великих відстаней, що суттєво знижує їхню ефективність. Натомість, на перший план виходять безпілотні літальні апарати противника, які перебрали на себе значну частину завдань пілотованої авіації щодо повітряної розвідки та ураження з повітря.

Щодо подолання глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень: Наступною передумовою, що трансформує характер поточних воєнних дій у позиційну форму, є широке застосування мінно-вибухових загороджень як противником, так і нашими військами. Розглянемо ситуацію зі спроможностями щодо подолання таких загороджень нашими військами.

Станом на 24 лютого 2022 року Збройні Сили України мали обмежений комплект сил, призначених для пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях. На їх озброєнні були технічно застарілі зразки техніки.

Завдяки західним партнерам в ході воєнних дій вдалося дещо наростити спроможності інженерних частин (підрозділів) щодо пророблення проходів завдяки таким засобам, як M58 MICLIC, Wicent 1, NM189 Ingeniorpanservogn, але з огляду на безпрецедентні масштаби цих загороджень, навіть таких спроможностей об’єктивно не вистачає.

У разі вдалого пророблення проходів у МВЗ нашими військами противник швидко відновлює мінні поля в цих районах за допомогою таких інженерних систем дистанційного мінування, як "Земледелие".

Водночас Збройні Сили України не менш ефективно застосовують мінно-вибухові загородження та розвідувально-вогневі комплекси для виявлення і знищення інженерних засобів розмінування противника.

Такий стан приводить до того, що наступальні дії обох сторін відбуваються із суттєвими труднощами, великими втратами озброєння, військової техніки і особового складу.

Щодо контрбатарейної боротьби: У російсько-українській війні, як і у війнах минулого, роль РВіА у вогневому ураженні залишається досить значною, і залежно від умов, напрямків і районів дій коливається від 60% до 80% загального обсягу виконуваних завдань.

Успіх дій військ безпосередньо залежить від результативності ударів і вогню, тому "полювання" на засоби вогневого впливу противника для обох сторін набуває пріоритетного значення.

Контрбатарейна боротьба стає важливою складовою збройного протистояння. І попри заяви деяких так званих військових аналітиків, різного роду публікацій, зокрема і в російських ЗМІ, щодо поступового ослаблення Росії, ми не маємо права принижувати значущість та можливості російського озброєння, його засобів розвідки та протидії, здатності ВПК держави-агресора постачати у війська значну кількість як застарілих, так і найсучасніших зразків озброєння та військової техніки.

Ми маємо реально оцінювати загрози, аналізувати досвід та робити висновки.

Одразу після отримання західного ракетно-артилерійського озброєння, Збройні Сили України здобули суттєву перевагу та значні успіхи у КББ. Так, досить ефективно показали себе ВТБ типу Excalibur (155 мм снаряд) в боротьбі з самохідною артилерією, РЛС КББ. Проте з часом їх можливості суттєво знизилися, оскільки система наведення на ціль (за допомогою GPS) є дуже чуттєвою до впливу засобів РЕБ противника, який призводить до втрати високоточності боєприпасів.

Противник швидко навчився застосовувати нову тактику дій: розосередження (по гарматах); вогонь з максимальної дальності; використання нових засобів РЕБ (система РЕП "Поле 21") тощо. Також противник досить широко та ефективно почав застосовувати для КББ баражувальні боєприпаси типу "Ланцет" з "підсвіткою" цілі БпАК "Орлан", Zala та інших, боротьба з якими є достатньо складною.

З метою утримання та збільшення переваги у дуельному протистоянні росіяни, шляхом використання застарілих артилерійських систем (Д-1, Д-20 тощо), значно підвищили щільність артилерії та її можливості щодо масованості застосування звичайних боєприпасів.

Аби протидіяти противнику, ми вимушені були залучати до ураження його артилерії реактивні артилерійські системи типу HIMARS. Проте, на ураження зазначених цілей (артилерія, РСЗВ тощо) витрачалася значна частина наявного комплекту ракет. На сьогодні ми змогли меншою кількістю більш якісних (точних) засобів вогневого ураження здобути умовний паритет з кількісно більшою артилерією противника.

Щодо створення та підготовки необхідних резервів: Порівнюючи з Україною, Російська Федерація має майже втричі більший мобілізаційний людський ресурс.

Не спромігшись досягти успіху у початковий період війни складом збройних сил мирного часу, у вересні 2022 року противник розпочав часткову мобілізацію, яка триває й по сьогодні. Але скористатися перевагою у мобілізаційних людських ресурсах для створення істотної переваги у чисельності бойового складу угруповань військ, що безпосередньо воюють проти України, йому не вдається.

Основні причини такого стану мають політичну, організаційну та мотиваційну природу. Так, президент РФ Путін напередодні президентських виборів побоюється проводити загальну мобілізацію у зв’язку з можливими ризиками зростання соціальної напруги у державі та переростання її у політичну кризу. Противник має обмежені можливості щодо підготовки мобілізованих громадян та забезпечення їх необхідним озброєнням та військовим майном.

Через значні втрати особового складу, цивільне населення РФ прагне ухилятися від призову та участі у веденні бойових дій.

Водночас слід враховувати, що попри те що командуванням Збройних Сил України постійно проводиться робота щодо удосконалення порядку створення та підготовки резервів, залишаються проблемними деякі питання.

Зокрема, ми маємо обмежені можливості з підготовки резервів на власній території, оскільки противник має змогу завдавати ракетно-авіаційних ударів по навчальних центрах та полігонах.

Тривалий характер війни, обмежені можливості щодо ротації військовослужбовців на лінії бойового зіткнення, прогалини у законодавстві, які дозволяють начебто у законний спосіб ухилятися від мобілізації, суттєво знижують мотивацію громадян до проходження військової служби. Ці проблеми нам відомі, ми бачимо шляхи їх вирішення і постійно над цим працюємо.

Таким чином, зазначене зумовлює відсутність можливості України щодо досягнення переваги над противником у резервах шляхом нарощування їх чисельності.

Щодо радіоелектронної боротьби: Ще до початку подій 2014 року військово-політичне керівництво РФ приділило значну увагу розвитку РЕБ. Показовим прикладом цього є створення у 2009 році у збройних силах РФ окремого роду військ – військ РЕБ.

Крім того, у складі ЗС РФ створено потужний повітряний компонент засобів РЕБ, який забезпечує ефективне застосування військ (сил) та високоточної зброї. На озброєння противником було взято близько 60 типів сучасної техніки та засобів РЕБ, які відрізняються кращими технічними характеристиками, високою рухомістю, підвищеною захищеністю, малим часом розгортання та згортання, впровадженням нових технічних рішень, засобів автоматизації, спеціального програмного забезпечення тощо.

Практично весь парк морально застарілої техніки було оновлено.

До основних переваг російської техніки РЕБ також можна віднести налагодження серійного виробництва засобів так званого окопного РЕБ ("Cілок", "Пітон", "Гарпун", "Піроєд", "Стриж", "Лісочок"), якими насичена тактична ланка військ Російської Федерації. Попри те що з початку широкомасштабної збройної агресії противник втратив значну частину зазначеної техніки, на сьогодні він продовжує мати суттєву перевагу у засобах РЕБ.

На Куп’янському та Бахмутському напрямках противник фактично створив ешелоновану систему РЕБ, елементи якої постійно змінюють своє місцеперебування.

Що стосується ЗС України, до 2022 року на їх озброєння були взяті такі сучасні засоби РЕБ з БПЛА, як "Буковель-АД", "Анклав", "Хмара", "Нота", які надалі добре себе зарекомендували у бойових умовах. Але попри це, на початок війни у частинах (підрозділах) РЕБ ЗС України близько 65% зразків станцій перешкод були виробництва колишнього Радянського Союзу, а нових налічувалось лише 25 одиниць.

З огляду на обмежені можливості вітчизняного оборонно-промислового комплексу, нарощування спроможностей з РЕБ було здійснено завдяки міжнародній військовій матеріально-технічній допомозі, шляхом отримання комплексів (засобів) виявлення та радіоелектронної боротьби з БПЛА, антидронових рушниць, тактичних мобільних систем пеленгації, комплексів РЕБ з бортовими радіолокаційними станціями тощо.

На сьогодні здійснюється нарощування спроможностей щодо боротьби з високоточною зброєю (ВТЗ) противника (КР, БПЛА) шляхом розгортання загальнонаціональної системи РЕБ "Покрова" з можливістю здійснення підміни супутникового радіонавігаційного поля ("спуфінгу"), подавлення супутникової радіонавігації на всій лінії бойового зіткнення та на більшій частині території України.

Також продовжується розробка та впровадження в процеси управління елементів систем ситуативної обізнаності: "Графіт" – для автоматизованого передання і відображення інформації про проліт малорозмірних БПЛА; "Кварц" – для збирання, оброблення, відображення даних та управління засобами радіоелектронної боротьби. На цей час нами практично досягнуто паритету щодо виконання завдань з РЕБ, що суттєво ускладнює можливість досягнення переваги як збройними силами РФ, так і України, у разі застосування озброєння та військової техніки й військ у цілому.

Таким чином, покладаючись на стратегічну перевагу у воєнному, економічному, людському, природно-ресурсному та науковому потенціалі й з огляду на умови для його реалізації, окупаційні збройні сили й досі не спроможні повною мірою реалізувати замисли російського генерального штабу.

Так, де-факто ЗС України та інші складові Сил безпеки та Сил оборони, які беруть участь у відбитті збройної агресії, практично на усій лінії бойового зіткнення сторін та й в прикордонних з Російською Федерацією районах зіштовхнулися з необхідністю подолання проблеми військового паритету. Насамперед його існування обумовлюють причини, пов’язані з паритетом у повітрі, з мінно-вибуховими загородженнями, контрбатарейною та радіоелектронною боротьбою, створенням резервів.

Шляхи подолання позиційного характеру воєнних дій

Потреба уникнення переходу до позиційної форми воєнних дій, на кшталт "окопної війни" 1914-1918 років, обумовлює необхідність пошуку нових та нетривіальних підходів до подолання військового паритету з противником. Основну ідею виходу з ситуації, що виникла, можна подати ілюстративно у вигляді малюнку.

Основними шляхами подолання позиційного характеру воєнних дій, який став проявлятися на лінії бойового зіткнення влітку 2023 року, слід вважати такі.

За напрямом набуття переваги у повітрі:

• одночасне масоване застосування в єдиному бойовому порядку дешевих безпілотних імітаторів повітряних цілей та ударних БПЛА з метою перевантаження системи ППО противника, введення противника в оману щодо кількості справжніх цілей в нальоті та викриття елементів системи ППО противника;

• полювання на БПЛА противника за допомогою своїх дронів-мисливців із сітками-пастками на борту з метою безпосередньої ліквідації загрози знищення озброєння та військової техніки й особового складу на полі бою з боку дронів-камікадзе;

• застосування імітаторів випромінювань станції підсвічування цілі ЗРК середньої дальності в безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення з метою зниження ефективності застосування планувальних керованих авіабомб по наших військах під час переходу у наступ (внаслідок того, що літаки-носії здійснюватимуть пуск КАБ з максимально можливих відстаней) та зниження інтенсивності дій пілотованої авіації через відмову пілотів здійснювати вильоти;

• засліплення тепловізійних засобів розвідки та наведення БПЛА стробоскопами у нічний час з метою ускладнення (унеможливлення) завдавати ударів по позиціях військ (зразках ОВТ) у нічний час з використанням БПЛА, оснащених тепловізійними засобами наведення;

• масоване використання засобів РЕБ (малогабаритних та переносних передавачів перешкод, антидронових рушниць тощо) на лінії бойового зіткнення сторін для боротьби з БПЛА противника з метою підвищення захищеності наземних сил від дій БПЛА противника.

За напрямом контрбатарейної боротьби:

• нарощування локальних полів GPS для покращення роботи засобів навігації високоточних боєприпасів;

• збільшення частки завдань з КББ, які вирішуються розвідувально-вогневими комплексами на базі БПЛА-камікадзе;

• застосування засобів КББ у комплексі із заходами введення противника в оману;

• нарощування спроможностей засобів артилерійської розвідки, наданих в межах міжнародної матеріально-технічної допомоги шляхом використання нестандартних налаштувань.

За напрямом подолання глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень:

• застосування під час пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях: сенсорів на основі технології LiDAR сканування для отримання ситуаційної інформації щодо пророблення проходів на місцевості; систем димопуску Rosy для приховування роботи загонів (груп) розгородження від засобів розвідки та ураження противника; пошкодженої техніки (без екіпажів), яка зберегла свої ходові можливості;

• використання для пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях, які встановлені без заглиблення у ґрунт, реактивних авіаційних двигунів зі списаних літаків, водяних лафетних стволів (водометів) або промислових гідромоніторів, касетних артилерійських боєприпасів;

• застосування для пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях мінітунелепрокладачів з буром, плазмового руйнівника ґрунту (RВR), пустих рукавів для закачування газоподібної або рідкої вибухової речовини, ракет з паливно-повітряною вибуховою сумішшю;

• використання антидронових рушниць для боротьби з розвідувальними БПЛА противника, що дозволить збільшити рівень прихованості загонів (груп) розгородження під час пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях.

За напрямом створення власних резервів та боротьби з резервами противника:

• впровадження у діяльність органів військового управління Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів "Оберіг";

• залучення більшої кількості громадян України до складу військового резерву;

• створення автоматизованої системи контролю та обліку підготовки громадян України до військової служби та до національного спротиву;

• розширення переліку категорій громадян України, з якими здійснюється підготовка до військової служби та до національного спротиву;

• введення практики бойового стажування.

За напрямом РЕБ:

• впровадження в процеси управління елементів систем ситуативної обізнаності "Покрова", "Графіт", "Кварц", а також обміну інформації, що отримується від засобів (комплексів) розвідки Сил оборони;

• нарощування спроможностей щодо моніторингу поточної радіоелектронної ситуації у районах ведення бойових дій шляхом використання можливостей країн-партнерів. Зокрема, нам необхідно надати можливість розширеного доступу до інформації від повітряних, морських та космічних засобів радіоелектронної розвідки;

• нарощування спроможностей щодо ведення РЕБ з БПЛА під час ведення штурмових дій загальновійськовими підрозділами;

• організація та ведення контррадіоелектронної протидії для виявлення, розпізнавання, локалізації та ураження джерел радіоелектронного випромінювання противника;

• пошук можливостей щодо збільшення об’ємів виробництва комплексів РЕБ з БПЛА "Буковель-АД" на території України та за кордоном;

• упорядкування використання засобів "окопного РЕБ", які надходять у війська від волонтерських організацій, з метою виключення випадків подавлення своїх БПЛА (ведення "дружнього вогню");

• удосконалення наявних та розробка нових вітчизняних комплексів РЕБ, з огляду на перспективу ведення "електромагнітної боротьби" у всьому "електромагнітному спектрі", який охоплює значно ширший частотний діапазон (від γ-випромінювання до терагерцового випромінювання).

Управління військами.

Важливе значення в процесі реалізації запропонованих шляхів виходу з позиційної війни має підвищення ефективності управління військами (силами).

Це може бути здійснене шляхом широкого використання сучасних інформаційних технологій у системі управління, що забезпечуватиме: формування єдиного інформаційного середовища; створення умов для інформаційної переваги; результативну координацію дії підпорядкованих військ (сил).

У результаті зазначене дозволятиме випереджати противника у питаннях ситуаційної обізнаності та швидше ухвалювати рішення та в цілому забезпечити досягнення мети проведення операції в умовах позиційної війни. Ключовими складовими, які впливатимуть на досягнення переваги у  ситуаційній обізнаності, є процеси організації зв’язку, розвідки, спостереження та рекогносцировки.

Логістичне забезпечення.

Одним з визначальних факторів, який суттєво впливає на успішність реалізації запропонованих шляхів зміни характеру війни та досягнення поставлених цілей, є раціональна організація логістичного забезпечення Сил оборони держави.

Відбиття повномасштабної збройної агресії противника, ведення оборонних та контрнаступальних дій потребують величезної кількості ресурсів: людських, мобілізаційних, фінансових, матеріальних тощо. Водночас досвід ведення російсько-української війни свідчить про актуалізацію практично забутих концепцій, наприклад, таких як накопичення запасів ракет і боєприпасів, інших матеріально-технічних засобів.

Після закінчення холодної війни, розпаду Радянського Союзу та блоку держав Варшавського договору ця концепція втратила актуальність, однак сьогодні вона набула важливого значення — як для противника, так і для нашої держави.

Водночас нарощуються можливості воєнної промисловості, попри  введення провідними країнами світу безпрецедентних санкцій до держави-агресора.

Збройним Силам України надається велика матеріально-технічна допомога державами-партнерами, однак, з огляду на збільшену інтенсивність середньодобових витрат ракет і боєприпасів, здійснювати накопичення цих засобів у потрібних обсягах не вдається, оскільки розгорнуто великі за чисельністю збройні сили. Тому всі матеріально-технічні засоби, які надаються в межах матеріально-технічної допомоги, розподіляються між військовими формуваннями за пріоритетним принципом.

Держави-партнери та члени блоку НАТО на цей час різко збільшують потужності виробництва озброєння та боєприпасів до нього, але цей процес є досить довготривалим. Для розгортання масштабного виробництва озброєння та військової техніки, ракет і боєприпасів, інших матеріально-технічних засобів, за різними оцінками, потрібно мінімум рік, а за деякими видами – два роки.

Для продовження ефективного знищення складів противника, порушення логістичних ланцюгів і збільшення плеча підвезення боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів, ЗС України потребують взяття на озброєння ракет збільшеного радіуса дії, причому бажано власного виробництва.

Основними шляхами щодо підвищення ефективності логістичного забезпечення вбачаються: розвиток та нарощування спроможностей української оборонної промисловості; створення і розвиток в Україні асиметричного арсеналу озброєння та військової техніки; створення, виробництво і розгортання нової ракетної техніки.

Також під час планування та організації логістичного забезпечення необхідно враховувати можливості противника щодо здійснення вогневого впливу на мобільну та стаціонарну складові сил і засобів логістичного забезпечення військ (сил).

Основні висновки

Перехід війни до позиційної форми призводить до її затягування та несе великі ризики як для Збройних Сил України, так і для держави у цілому. До того ж це є вигідним противнику, який усіляко намагається відновлювати та нарощувати свою воєнну могутність.

Для виходу з позиційної форми на нинішньому етапі ведення війни насамперед необхідне: завоювання переваги у повітрі; подолання глибокоешелонованої системи мінно-вибухових загороджень; підвищення ефективності контрбатарейної та радіоелектронної боротьби; створення та підготовка необхідних резервів.

Слід врахувати те, що суттєву роль у виході з позиційної форми ведення війни відіграє повсюдне використання у військовій справі інформаційних технології та раціональна організація логістичного забезпечення. Необхідність уникнення переходу від позиційної форми до маневреної зумовлює необхідність пошуку нових та нетривіальних підходів до подолання військового паритету з противником.

Повна версія колонки Залужного англійською – у форматі PDF. Переклад опублікований на платформі Друкарня.