Росія перетворилася на дракона, якого треба годувати людськими стражданнями. Путін стріляє по українських будинках, бо росіяни хочуть бачити кров тих, хто в цих будинках живе. Їм пояснили, що там живуть "нацисти". Так вони називають тих, хто не змирився перед їхньою "величчю" і має бути за це покараний. Ніякої більше стратегічної мети нема.

Росіян переконали, що оскільки історію пишуть переможці, то не важливо, наскільки жахливі речі ти робиш сьогодні. Завтра станеш переможцем і це все не гратиме ролі. Сам власноруч відкриєш чистий аркуш історії, і світ тільки переведе подих з полегшенням. У такий спосіб Путін звільнив їх від "химери совісті".

Устами пропагандистів він пояснив росіянам, що добро і зло – це справа сприйняття, і що війна – це природний стан людини. Головне – не добро і зло, а домінування, нехай би й через кров і насильство. В імперській картині світу замучені військовополонені та вбиті діти – це просто ціна "величі". А "велич" під питання не ставиться.

Вбивство Андрія Парубія – з тієї самої серії, що й інші злочини окупації. Вони просто годують дракона, себто російський народ, картинкою скривавлених українців. Список українських лідерів, яких вони хотіли б бачити мертвими, довгий. Парубій був менш захищений (ходив по вулицях без охорони) і більш ненависний (львівʼянин, націоналіст) – тому, на мою думку, обрали його.

І останнє. Путіну не потрібно завершення війни з двох причин. По-перше, він сам такий. Не підкорившись, ми його "образили", і він хоче бачити наші страждання. А по-друге, десь всередині, інтуїтивно він розуміє: якщо перестати годувати дракона, то є імовірність, що дракон почне жерти того, хто його сотворив.

Оригінал