Мова диктатури та мова свободи: чому американська англійська втрачає статус мови вільного світу

Якою мовою ми говоритимемо з нашими країнами-друзями? Якою мовою будуть говорити і – що важливіше – думати світові лідери майбутнього?

Колись багато українців вважало, що з друзями ми говоримо російською. Ба більше, з братами. Зі старшим братом. "Мова міжнаціонального спілкування – російська", – навчали мене у школі.

З "далеким зарубіжжям" ми говорили англійською. І періодично чули заклики вивчати китайську, бо Китай буде домінувати у світовій економіці.

Наскільки простішим був світ! Точніше, ілюзія про світ.

З 2014 року російська закріпилася у статусі мови ворога. У новій картині Китай – центр осі зла. Китай залишився "далеким зарубіжжям".

А з друзями ми говорили англійською.

Бо умовний Захід говорив англійською. Колись давно я прийшла працювати у велику німецьку компанію і зі здивуванням (і – чесно – полегшенням) прочитала у внутрішньому документі: "Офіційною робочою мовою в нашій компанії є американська англійська". Так, американська, бо саме домінування Америки у статусі "лідера вільного світу" продиктувало поширення англійської як lingua franca.

Для мене сюжетна арка lingua anglica почалася з Черчиллевого "кров, піт і сльози".

А вчора вона для мене закінчилася.

Закінчилася, коли демократично обраний "лідер вільного світу" сказав: "Я диктатор. Іноді потрібен і диктатор".

Я не повірила, коли прочитала. Я пішла перевіряти і не заспокоїлася, доки не почула це і не побачила відео з Давосу.

Ну як заспокоїлася… This is the end of the world as we know it – наспівую цю пісеньку R.E.M. цілий ранок. Така собі вийшла музикотерапія.

Всесвітній економічний форум у Давосі все ще проходить англійською. Але цього разу я вслухалася в акценти: закрито-рубаний – Стубба, шиплячий – Рютте, повітряний – Макрона, мʼяко-горловий – фон дер Ляєн. Навроцький не соромився свого обмеженого словникового запасу і безапеляційно просив модераторку перефразувати питання. Навіть канадець Карні почав свою знакову промову французькою.

Окрім Карні, ні для кого з цих людей англійська не є рідною. Ні для кого з них англійська не є єдиною.

Україна йде в ЄС. Попри Брекзит, англійська залишається основною мовою Євросоюзу, але чи надовго? Європейські лідери говорять англійською, але не думають нею. Їхні ідеї народжуються німецькою, французькою, нідерландською, італійською, данською. Ці мови, а не англійська, формують їхнє мислення, їхні ідеї, їхні рішення.

Чи міг би франкомовний лідер сказати: "Зробимо Францію знову великою"? Ні, французький політичний відповідник – "Франція сильна". Це констатація, не заклик до дії. Це не вимагає агресії, боротьби. Це слова впевнених у собі людей, а не тих, кому треба самоствердитися. Це слова людей, які не прагнуть перекреслити те, що було до них, а будують своє майбутнє на своєму минулому. Rendre la France grande à nouveau – довго, незручно, неорганічно. Воно може й ритмічно, але не складається у зручне MAGA, не поміщається на кепку, не підіймає людей на штурм Капітолія.

Мова формує мислення. Мова формує рішення. Мова формує майбутнє.

Так, втрата американською англійською свого міжнародного статусу займе багато десятиліть. Але для Європи – і для нас – вона потроху ставатиме мовою "далекого зарубіжжя". Як і китайська, і російська.

Далекого не так у географічному сенсі, як у геополітичному. Мовою чужих, не своїх.

Що ж робити нам? Як бути своїми для нової Європи, яка стає на ноги і здобуває нову ідентичність?

Насамперед говорити своєю. Як-от Буданов на Давосі. Технології скоро мінімізують барʼєри до порозуміння, і на умовних Давосах кожен зможе і говорити, і чути все рідною. Українська цілком заслуговує посісти своє належне місце серед європейських мов. Українська має стати мовою найближчого зарубіжжя, мовою добрих сусідів, однією з мов великої спільноти.

Друге. Вивчати інші європейські мови. Друга іноземна у школі повинна бути не факультативом, а важливим предметом. Друга, а то й третя. Бо розуміти своїх сусідів і жити з ними в одному культурному просторі – це важливо. Мови друзів треба вивчати.

Англійською теж не варто нехтувати хоча б тому, що нею створено величезну кількість текстів, які фіксують наукові та технологічні здобутки, ідеї, культуру.

Але щоб бути готовими до майбутнього у новому світі, однієї лише англійської не вистачить. Рідна, європейська, англійська – це буде мовний мінімум українця на найближчі десятки років.

Оригінал