Путін обрав безвихідь

Історики, звісно, ще будуть аналізувати цей випадок: протягом понад пів року США з безпрецедентною пропозицією давали Росії можливість вийти з руйнівної пастки, в яку росіяни самі себе загнали.

Причому не просто вийти, а на почесних умовах – із червоними доріжками, зняттям санкцій, пропозиціями спільних проєктів і заохочувальними призами.

Загалом у війнах такого масштабу таке просто не трапляється – унікальний випадок, і від пропозицій такого рівня просто не відмовляються.

Тому багато хто був упевнений, що Путін погодиться. Бо від добра добра не шукають, і це буквально максимально вдале віконце, в яке можна встигнути проскочити, поки двері пастки не зачинилися остаточно.

Але Путін не просто відштовхнув руку Трампа, і зробив це в максимально спотвореній формі – знущаючись із нього і виставляючи на посміховисько перед усім світом.

Цікаво, що "зетники" та, ймовірно, просто байдужі громадяни РФ (а байдужість – це пасивне підтримання курсу Кремля) дійсно сподівалися на певну заморозку. Це проступало між рядків: від внутрішніх бесід до розмов, як кажуть, на кухні.

І ось мені цікаво – чи розуміють вони, наскільки їхній лідер схибив, на тлі того, що США повністю розблокували продаж зброї Україні за європейські гроші (де лише один пакет від однієї країни може коштувати пів мільярда євро), а тепер ще й ввели нові санкції.

Таке відчуття, що Путін ніби грає в "хойку" – можна перепробувати купу сценаріїв і подивитися: "а цікаво, як воно буде, якщо так?" – водночас ніби не розуміючи, що навіть у режимі "айронмена" він не має права на помилку.

Що вже казати про реальне життя.

Можливо, Путін усе розуміє, але банально не знає, що робити зі своєю військовою економікою та армією – буквально з черню та сміттям, які дотримуються дисципліни лише за наявності активного фронту і драконівських методів.

Це не звичайні десантники-контрактники, яких можна просто повернути додому на ППД, і не хлопці-призовники – тут буквально незрозуміло, що робити з цією оравою, як і що робити з військовою економікою та накопиченими суперечностями всередині самої РФ.

І якщо в цьому причина – тоді все стає на свої місця.

Історія знає чимало прикладів, коли воєнні машини не могли зупинитися, діючи буквально за інерцією і слідуючи військовій логіці, навіть коли вже було очевидно, що вони мчать у прірву.

Оригінал