Війна, яку світ не бачить: М’янма між диктатурою, терором та надією на дрони з України

Ми спілкуємося через Zoom. Я не знаю імен трьох моїх співрозмовників. Їхні камери виключені. Замість облич бачу лише два чорні квадрати й аватарку з кадром з Едвардом Нортоном у "Бійцівському клубі". На аватарці англійською цитата з цього ж фільму: "Я знайшов свободу. Втратити всю надію було свободою".

"Заради безпеки ми не розкриваємо, хто ми", – каже одна зі співрозмовниць LIGA.net.

Вони – учасники мережі активістів, яка поставила собі завдання — оперативно попереджати мешканців М’янми про загрозу повітряних атак з боку хунти: "Ми присвячуємо цьому 24 години на добу. Ми полишили заради цього особисті справи".

Бірманські партизани та війська етнічних меншин протистоять регулярній армії. Їхня зброя – те, що вони можуть придбати на чорному ринку або відбити у військових. Протиповітряної оборони у них немає. Централізованої системи сповіщення про повітряну загрозу – також.

Тактика терору хунти – така ж, як була у Асада в Сирії та є у Путіна в Україні.

Війна у М’янмі триває понад 70 років. Відколи країна отримала незалежність від Британської імперії, ще не оговтавшись від Другої світової війни. Роки кривавих сутичок перемежовувалися з нетривалими періодами відносного спокою.

Із цього тексту ви дізнаєтесь, як:

• бірманські партизани з мінімумом зброї чинять спротив регулярній армії;
• антиурядові активісти переховуються від переслідувань уряду у криївках;
• лідер хунти приєднався до клубу диктаторів Путіна;
• та чому у силах спротиву М’янми мріють мати українські безпілотники.