Про психологію Трампа і спроби "донести до нього правду"

В Україні (як і багато де) у спробах раціоналізації поведінки очільника Білого дому час від часу зʼявляються "світлі думки", що насправді він ото верзе всю ту маячню про війну, Україну і Росію, бо в його вухо вкладають думки неправильні люди, а ми просто погано комунікуємо (знову) і не доносимо до нього правду і достовірну інформацію. Про те, коли почалася війна, хто в ній винний, який поганий Путін. І що якщо це все робити правильно, то Трамп буде казати інше, а, можливо, навіть і робити.

Звісно, це фантазія, яка покликана раціоналізувати те, що Трампу абсолютно начхати на те, чому почалася війна, хто її почав і скільки людей гине тут чи там. Бо в його оточенні приблизно всі знають, коли почалася війна, знають, хто такий Путін, і навіть неодноразово казали це публічно. Щобільше, називають Путіна злочинцем. Це рівно ні на що не впливає.

В оточенні Трампа все чудово розуміють. А Трампу не треба розуміти нічого, він і так все знає про все. У питанні Росії він носій всіх можливих кліше, які багато десятиліть існували у частини американських еліт. А його відертве захоплення Путіним і детермінувало те, що він хотів із партнера України зробити США вороже – нейтральною стороною перемовин. Власне, тому і про "Зеленського – диктатора" розповідав пацієнт, і треш у Білому домі влаштував, і намагався тиснути на Україну усіма доступними засобами, і Європу виводив за дужки участі у перемовинах.

Я зараз не про його риторику, а про дії. Риторика Трампа щодо дефолту не має значення. Бо вся його риторика – це bullshit. Жодне слово не вартує нічого.

Так от. Єдине, що утримує Трампа від злиття з Путіним в екстазі, – це обʼєктивна реальність. Наприклад, що Путін не збирається брататися зі США проти Китаю. Закінчувати війну він теж не збирається, доки може її продовжувати. Бо вихід із війни – це неймовірні ризики для його системи і його особисто. Починати війну було неймовірним ризиком, а завершувати – ще більше. А кляті українці просто не хочуть помирати чомусь.

У відносинах із Путіним Трамп виглядає слабким. Його недолуга спроба протиснути Зеленського допомогла Україні долучити до процесу взаємодії з Трампом європейських лідерів. А його оточення і республіканці дивляться на несхвалення слабкої позиції щодо Росії навіть серед своїх виборців і починають дуже мʼяко, але демонструвати це Трампу.

Власне, все, оце і є єдиний шлях до його "серця". Демонструвати, обережно, що його позиція щодо Путіна – жалюгідна, а Путін насправді його динамить і перемістив у френдзону. Як влучно писав один з іноземних оглядачів, у Трампа є три моделі подальшої поведінки: подвоїти зусилля, щоб завоювати коханого, забити на все, образитись і мститися обʼєкту захоплення. Можливо, він пройде через усі три. А дипломатичні вправи України і Європи, адекватних респів і його оточення цьому допоможуть. Аби хоча б не заважав.

А розповідати йому, що Путін вбиває дітей і жінок, що Росія агресор, він має подумати про репутацію США і оце все – безглуздо. Йому байдуже.

Оригінал