Це суспільство – сарана. Вони лізуть по трупах, хоча знають, що ми їх уб'ємо

Це суспільство – сарана. І сенс його існування – лізти вперед, незважаючи ні на що, і захоплювати нові території.

Щодня на Вовчанську вони лізуть на штурми маленькими групами по три-п'ять осіб. Лізуть по трупах тих, які за декілька годин до них лізли штурмувати ту саму позицію. Ніякого сенсу, ніякої осмисленості, ніяких успіхів, тільки закидати нас трупами.

Це відрізняється від мʼясних штурмів часів маршала Жукова лише тим, що зараз атакують маленькими групами і мета – не захоплення кілометрів, а зайняти одну-єдину позицію на декілька квадратних метрів. Щоденно, методично – накат за накатом, втратили – відкотились, якщо залишилось кому відкотитись. Але з якоюсь божевільною наполегливістю.