Світ у 2026 році: лідери думок Project Syndicate про політичні та економічні виклики

"Світ у 2026 році" – спільний проєкт Project Syndicate та LIGA.net, який дає читачам в Україні можливість ознайомитися з уявленнями провідних світових авторитетів у галузі політики та економіки про те, що чекає на людство у 2026 році.

Наступні тексти (крім тих, що були написані спеціально для LIGA.net) входять до спеціального випуску Project Syndicate Quarterly: The Year Ahead 2026.

---

Від редакції Project Syndicate

Повернення Дональда Трампа на посаду президента США у 2025 році принесло політичну невизначеність, волатильність ринків та цунамі брехні, а також мало далекосяжні наслідки для світової економіки та міжнародного порядку. Як у багатих, так і в бідних країнах репутація Америки як надійного союзника та економічної безпечної гавані була підірвана. Оскільки її становище у світі зараз під сумнівом, це торкнулося також альянсів, інституцій та структур глобального управління, які Сполучені Штати створювали протягом кількох поколінь.

Відразу після другого складання присяги Трамп свідомо вирішив відмовитися від організацій, правил, норм і навіть багатьох ідей – у науці, медицині та економічному розвитку, – які покращили життя мільярдів людей за останні десятиліття. Він та його адміністрація почали відкрито насміхатися з найдавніших союзників Америки та систематично підривати міжнародні інституції, які здавна лежали в основі глобального процвітання та самої американської могутності.

В основі порядку денного Трампа – як вдома, так і за кордоном – лежить відмова від цінностей Просвітництва. Довіра до науки та наукового процесу не має місця в його адміністрації, де абсолютно некваліфікований міністр охорони здоров'я розпочав хрестовий похід проти вакцин, що рятують життя. Адміністрація також скоротила фінансування фундаментальних досліджень, які дали США конкурентну перевагу, а також спровокувала перший в історії країни відтік мізків.

Якщо ринки та економіка США не одразу усвідомили завдану шкоду, то це частково через безпрецедентний інвестиційний бум (який багато хто вважає бульбашкою) з центрами обробки даних та іншої інфраструктури, пов'язаної зі штучним інтелектом.

Спостерігаючи за цим жахливим видовищем у США, решта світу вжила заходів для адаптації до нових реалій. З моменту оголошення Трампом тарифів майже для кожної країни (за примітним винятком Росії), світові торговельні структури змінюються, оскільки компанії та економічні політики вживають заходів для зменшення своєї залежності від ринку США.

Така ж логіка змінює процес ухвалення військових та стратегічних рішень, не в останню чергу в Європі, яка нарешті збільшила інвестиції в оборону, навіть сподіваючись, що майбутній американський лідер відновить старий трансатлантичний альянс.

Тим часом інші геополітичні претенденти на перемогу скористалися хаосом, що запанував під впливом Трампа. Якщо у 2025 році й було одне зображення, яке б відображало масштаби поточної перебудови, то це була фотографія лідерів Китаю Сі Цзіньпіна і Росії Володимира Путіна та прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді, які радісно вітають один одного на саміті Шанхайської організації співробітництва.

Ніщо так не зближує супротивників, як спільний ворог. Експерименти з новими валютними та платіжними технологіями, методами виставлення торгових рахунків та іншими способами уникнути впливу Америки – все це обговорюється.

Авторитарний поворот Америки, а також те, як на нього реагуватимуть її супротивники й колишні союзники, безсумнівно, будуть серед головних факторів, що впливатимуть на новини наступного року. Ніколи після закінчення Другої світової війни відсутність чіткого глобального лідерства чи чогось, що нагадує "міжнародну спільноту", не була такою очевидною.

Стало звичайним вказувати на те, що глобальна співпраця руйнується саме тоді, коли вона найбільше потрібна для вирішення спільних проблем, як-от зміна клімату, швидкий розвиток штучного інтелекту, поширення криптовалют та поглиблення гуманітарних криз.

Все руйнується, а ті, хто при владі, продемонстрували або мало здатності зібрати все докупи, або сильну зацікавленість у пришвидшенні краху.

---

LIGA.net відкриває цикл спеціально написаним для українських читачів текстом-форсайтом.

Валерій Пекар,
викладач Києво-Могилянської Бізнес-Школи

Рік "третього дихання" і точка неповернення для Кремля

По-перше, мирної угоди не буде. Росія не може завершити війну через низку причин, зокрема економічні (немає коштів для переведення економіки з воєнних рейок на цивільні), політичні (вищі еліти мають зиск від війни), соціальні (треба щось "продати" населенню як перемогу) та військові (треба щось робити з величезною армією, яку не можна просто повернути додому в злидні, бо рознесуть ущент усю Росію, як у 1917-му).

Отже, Росія продовжуватиме війну стільки, скільки зможе, і завершить тоді, коли не зможе. А цей день може настати у 2026-му (не дуже ймовірно), а може, дещо пізніше (що більш імовірно).

Тож тиск на Україну триватиме: тиск на Сили оборони на фронті, на енергетику й логістику, на психіку людей у тилу, тиск на європейських союзників щодо припинення підтримки.

(Читати повний текст)

---

Христя Фріланд,
колишня віцепрем’єр-міністерка, міністерка закордонних справ та міністерка фінансів Канади

Захід має заявити: Україна переможе і ми їй у цьому допоможемо

Понад десять років значна частина Заходу розмірковує над тим, як діяти після неминучого підпорядкування України Росією.

Так, ми говорили, що ми з Україною. Так, ми говорили, що будемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно. І все ж ми незмінно зазнавали невдачі в тому, щоб надати Україні підтримку, необхідну їй для перемоги. Ми навіть неодноразово відраджували Україну використовувати власні ресурси якомога ефективніше, щоб захистити себе.

(Читати повний текст)

---

Радослав Сікорський,
міністр закордонних справ та віцепрем'єр-міністр Польщі

"Ніколи знову" – знову

"Ніколи знову" – обіцянка і прагнення не повторювати помилок, що призвели до трагедії Другої світової війни, десятиліттями формували міжнародні інститути й політику безпеки. Але зараз протверезний вплив цього гасла послабився. У всьому світі спалахують гарячі точки: від загрози військового втручання США у Венесуелі, жорстокої громадянської війни в Судані й постійної нестабільності на Близькому Сході до війни в Україні та напруженості, що зростає в Тайванській протоці. Усі ці кризи мають глобальні наслідки.

Не дивно, що перед обличчям цих незліченних надзвичайних ситуацій Захід, у широкому розумінні, стикається з найбільшим викликом за останні десятиліття. В основі цього виклику лежить відчуття цивілізаційного виснаження, яке помітили наші супротивники, впевнені, що їхній час настав.

Але чи він настав? Понад 1400 днів минуло відтоді, як Росія розпочала свою триденну "спеціальну військову операцію" – незаконну і неспровоковану агресивну війну – проти України. Щонайменше 1,5 мільйона українських і російських солдатів були поранені або вбиті з того часу в результаті бойових дій, понад тисячу осіб на день. Режим лідера Росії Володимира Путіна, і тільки він, несе повну відповідальність за ці важкі втрати.

(Читати повний текст)

---

Джозеф Стігліц,
лауреат Нобелівської премії з економіки, колишній головний економіст Світового банку, колишній голова Ради економічних радників президента США

Дональд Трамп і кінець американської гегемонії

Стало майже звичним завершувати кожен рік розмовами про "багатовимірну кризу" і скаржитися на складність передбачення майбутнього, яке, здається, вагітне ризиком нових воєн, пандемій, фінансових криз і кліматичних руйнувань.

Однак 2025 рік додав до цієї суміші унікальний токсичний інгредієнт: повернення до Білого дому Дональда Трампа, чия нестабільна, незаконна політика вже поставила дибки післявоєнну епоху глобалізації. Зіткнувшись з такою кількістю хаосу і невизначеності, чи можемо ми з упевненістю говорити про те, куди рухається економіка США і світова економіка?

Єдине, що ми можемо сказати, це те, що економіка США розвивається не так добре, як Трамп, непоправний шахрай, хотів би, щоб ми вірили. Створення робочих місць майже на рівні зупинення, і це недивно, враховуючи, що Трамп сіє невизначеність і послаблює економіку в безпрецедентний спосіб.

(Читати повний текст)

---

Валі Наср,
професор у Школі передових міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса

Розгром "проксі" Ірану та провал США: вороги Ізраїлю звертаються до Китаю та Росії

Роль Америки на Близькому Сході після нападу ХАМАС була спорадичною і здебільшого реактивною. Її бачення регіону не встигало за змінами в динаміці. Під час першого терміну президента Дональда Трампа США вважали, що регіональна стабільність може ґрунтуватися на монархіях Перської затоки з їхнім величезним економічним потенціалом. Потім адміністрація Байдена розширила це бачення, стверджуючи, що якщо "Авраамові угоди", які нормалізували відносини між Ізраїлем і кількома арабськими країнами, будуть розширені завдяки Саудівській Аравії та інших, регіон буде інтегрований торговими коридорами, що з'єднують Азію з Європою. Арабські економіки були б поставлені на швидкий шлях розвитку, в той час як Іран і його клієнти були б маргіналізовані.

Офіційні особи США продовжують посилатися на це бачення, хоча воно стало першою жертвою війни в Газі. Ізраїль не розглядає економічну взаємозалежність і регіональну інтеграцію як гарантію власної безпеки, а також не покладається на потенціал політичного врегулювання шляхом переговорів з іншими регіональними гравцями. Його мета – використати свою військову перевагу для усунення всіх загроз.

(Читати повний текст)

---

Жан Тіроль,
лауреат Нобелівської премії з економіки, професор економіки в Університеті Тулузи

Криптовалюти – проривна інновація чи загроза фінансовій стабільності?

Захоплення криптовалютами не має жодних ознак згасання. З прийняттям у липні 2025 року Закону про керівництво та створення національних інновацій для американських стейблкоінів (Guiding and Establishing National Innovation for US Stablecoins, GENIUS) американські законодавці посилили відчуття того, що криптовалюта залишиться тут назавжди.

Але якщо зазирнути за межі хайпу, то незручне питання залишається невирішеним: Чи є криптовалюта справжньою інновацією, здатною служити загальному благу, чи спекулятивною загрозою для фінансовій та соціальній стабільності?

(Читати повний текст)

---

Кармен М. Рейнхарт,
професорка з міжнародної фінансової системи в Гарвардській школі Кеннеді

Тарифні війни Трампа як каталізатор поступової дедоларизації

Попри певні злети та падіння, долар США є беззаперечною світовою резервною валютою з кінця Другої світової війни. Цей статус дозволив уряду США позичати кошти за нижчими відсотковими ставками, ніж це було б можливо, якби центральні банки та приватні інвестори не розглядали цінні папери Казначейства США як "безпечний актив".

У 1960-х роках Валері Жискар д'Естен, тодішній міністр фінансів Франції, влучно назвав цю монополію Америки на світову резервну валюту "непомірним привілеєм". Проте з часом цей привілей, підкріплений стійким попитом на казначейські цінні папери, породив покоління американських політиків і політичних стратегів, які взагалі не надають значення ризикам, пов'язаним зі зростанням дефіциту рахунку поточних операцій і бюджетного дефіциту США.

(Читати повний текст)

---

Copyright: LIGA.net, Project Syndicate, 2025