Трамп ударив по Мадуро: сценарії для Венесуели, висновки для України

Текст колонки здебільшого написаний до появи повідомлень про захоплення Мадуро спецслужбами США.

США атакували територію Венесуели. Про це пишуть ЗМІ, про це ж заявив Ніколас Мадуро. Атака почалася за добу після того, як венесуельське керівництво заявило про готовність до діалогу з питань контролю наркотрафіку та роботи нафтової галузі. І, що не менш пікантно, через 10 годин після зустрічі делегації КНР із керівництвом Венесуели.

В атаці, крім ракет, ймовірно, були залучені й вертольоти. Принаймні, на це вказують відео з місця подій.

Відповідно, може скластися враження, що режиму Мадуро прийшов кінець. Така ймовірність є.

Але давайте згадаємо затверджену концепцію національної безпеки США. Де йдеться про концепцію Монро, про американські інтереси і доступ до ресурсів. Але не йдеться про побудову демократії в третіх країнах.

А США потрібна нафта і можливість розвідки рідкісноземельних елементів на території Венесуели. Про нафту Трамп говорив відкритим текстом (вони забрали нашу нафту).

Тому є й інші опції для Мадуро. У гіршому випадку він, звісно, полетить. Певно, не на Кубу, а далі. Зрештою, навіть до Лукашенка восени двічі приїжджав на прийом посол Венесуели.

Інші варіанти зводяться, умовно, до "югославського сценарію" – атаки на інфраструктуру та примушування венесуельської влади до компромісів. Зокрема, скасування закону 1999 року, який обмежує участь іноземців у розвідці та видобутку нафти. Вони можуть працювати, але лише в СП, де 51% акцій перебуває у PDVSA – державної нафтової компанії. До речі, так працює й американський Chevron. Так, навіть зараз, навіть під час "блокади" – Bloomberg 4 дні тому повідомив про розвантаження чергового каравану танкерів із венесуельською нафтою в США. Санкції не скасовували. Просто щодо Chevron діє General License.

Таким чином вихід для венесуельської влади – поступки за законом 1999 року. І все ж, імовірно, відставка Мадуро. Але без деконструкції загальної політичної системи. Простіше кажучи, потрібно, щоб токсичний персонаж пішов. Не обов'язково відразу – може протягом року-півтора.

Питання інше – зовнішня реакція. Адже у Венесуелу активно зайшли КНР і РФ. І ситуацію можна сприймати як сигнал Трампа на адресу Китаю та Росії. Можливо.

Але я б не поспішав. Щодо Китаю хочу нагадати свій текст від 1 грудня 2025 року. Наведу дві цитати з нього:

"1. США дистанціюються від теми Тайваню. Зокрема, радять Японії бути обережнішою у висловлюваннях, абсолютно не протестують проти активності КНР у Південно-Японському морі.

2. КНР дистанціюється від теми Венесуели. Зокрема, не шле жодних сигналів про готовність захищати там свої політичні інтереси. І не протестує проти активності США біля берегів цієї держави..."

"У другому випадку розв'язка, щонайменше щодо Венесуели, настане до березня 2026 року. Необов'язково вторгненням. Можуть бути поступки Мадуро щодо роботи PDVSA в СП – тобто фактичного скасування норми щодо державної участі Венесуели в нафтовому бізнесі, які було запроваджено ще Чавесом (і через які той самий Чавес із "прогресивного лідера" в очах США став "диктатором")".

Що ми, власне, і маємо. Чи є "договірняк" – буде видно з китайської реакції у найближчі 2-3 дні.

Щодо Росії. Так, це може бути сигнал Путіну на тлі спроб того дотиснути через США питання українських поступок для укладення перемир'я. У такому разі в найближчі 2-3 місяці тиск Трампа на Київ посилиться.

Але тут, відразу зазначу, "вікно можливостей" буде обмежене. Якщо поспіх Трампа на нашому напрямку не дасть результату, питання завершення війни переходить у поле консультацій між Вашингтоном і Пекіном. А це вже зовсім інші рамки. І, до речі, на китайському напрямку можливості для активізації роботи є. Зрештою, Буданов, на відміну від багатьох українських політиків, демонстрував далекоглядність і, бувши керівником ГУР, приймав запрошення відвідати прийоми посольства КНР.

Доповнено. Трамп заявив про захоплення Мадуро і його дружини. ЗМІ повідомляють, що будинок міністра оборони Падріно Лопеса обстріляли. Міністр може бути вбитий або поранений. Але важливим залишається питання – хто залишився. І, зокрема доля Діосадо Кабельйо (з 20024 міністр внутрішніх справ) і Хорхе Хесуса Родрігеса Гомеса – голови Національної Асамблеї – та Делсі Родрігес – віцепрезидента Венесуели. Це умовно "велика п'ятірка" керівних еліт. Якщо вони на своєму місці й залишаться – тоді залишається актуальним варіант "порішали по нафті, але без Мадуро".

Оригінал