IJF (International Judo Federation, Міжнародна федерація дзюдо. – Ред.) офіційно дозволила російським дзюдоїстам виступати на змаганнях під російським прапором і з російським гімном.

Начебто саме час обуритися, але в мене виникла зовсім інша реакція.

Дивіться, як виходить. Була така країна – Російська Федерація. З моменту своєї появи вона займалася тим, що інакше як непотребством назвати складно. Абхазія, Цхінвалі, Карабах, Придністров'я, Чечня – і це далеко не повний перелік того, що робила влада тієї самої РФ.

Разом з тим, усі ніби "не помічали" цього: все знали, все розуміли, але сором'язливо відверталися. Ну дійсно, якщо абхази побилися з грузинами – до чого тут РФ? Про Карабах – тим паче "ні до чого". І так далі.

Ще раз: усі чудово знали, що до чого, але було дуже зручно відвернутися. Аж надто солодким був пиріг.

А потім у Москві вирішили, що їм можна все.

Спочатку спробували в Грузії – прокотило. Потім в Україні у 2014 році – теж, загалом, прокотило.

Але проблема в тому, що ні в Грузії, ні в Україні не вийшло того, чого хотілося – зовсім не вийшло.

Москва хотіла зміни влади й створення маріонеткових режимів, які повністю від неї залежать. Щонайменше, на рівні Лукашенка, хоча й цей рівень навряд чи їх би задовольнив у разі "успіху". Дуже хотілося утворення нової союзної держави – саме до сторіччя утворення старої.

Хотілося, щоб у світі "поважали й боялися" – по-справжньому боялися, а не як міського божевільного, який бігає вулицями, і невідомо, що він утне. Звідси й ці "ми тільки бровою поворухнемо" й інші фантазії.

І це з тієї серії випадків, коли хотіти виявилося шкідливо – дуже шкідливо.

Хотіли створити "світову державу", а потрапили в чорний список країн-ізгоїв.

Причому далеко не тільки для країн Заходу. У тому ж Пекіні, Делі й Анкарі сьогодні сприймають РФ як країну, користуючись з якої можна поживитися.

Та що там Пекін – усі ті, хто мав присягати Путіну у Кремлі в грудні 2022 року, зараз дивляться на РФ як на джерело халяви. "У росіян усе задешево – чому б не скористатися?". Це ж треба довести країну до такого стану.

І ось на цьому тлі новина про те, що IJF офіційно дозволила російським дзюдоїстам виступати під російським прапором і з гімном, викликала у мене лише посмішку.

А тим, хто сподівається, що одна ластівка в листопаді може принести весну, – прапор у руки.

Тому – віримо в ЗСУ. Слава Україні!

Оригінал